Ухвала № 97356348, справа № 640/13460/19

Дата ухвалення

25 травня 2021 р.

Суд

Шостий апеляційний адміністративний суд

Форма судочинства

Адміністративне

Категорія

податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Інстанція

Апеляційна

Регіон

м. Київ

Суддя

Беспалов Олександр Олександрович

Надійшло до реєстру

3 червня 2021 р.

Оприлюднено

4 червня 2021 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/13460/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:		Беспалова О. О.
суддів:		Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря:		Волошка О. Л.

представників позивача Найвельт О.Е., Радецької Т.П., представника відповідача Карпюк І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 16.12.2019) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірма «Нове житло» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фірма "Нове житло" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.02.2017 №0004261410 та від 18.04.2017 №0014172200.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.02.2017 №0004261410 та від 18.04.2017 №0014172200.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким провадження у справі закрито.

Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Нове житло" задоволено. Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, а справу №640/13460/19 направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25 травня 2021 року.

В судовому засіданні, за клопотання апелянта, здійснено заміну відповідача з Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 32885032).

Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 22 квітня 2021 року, скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року окрім іншого встановлено, що апеляційну скаргу від відповідача підписано особою, яка не володіла процесуальної правосуб`єктністю на вчинення вказаної дії, натомість провадження у справі було відкрито.

Пунктом 2 частини 1 статті 305 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII.

02 червня 2016 року за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).

Пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу наведеної норми вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Як вірно зазначено судом касаційної інстанції, матеріали справи не містять доказів щодо належного уповноваження Левчука Сергія на вчинення будь-яких процесуальних дій від податкового органу у розумінні статті 59 КАС України, такі докази не надано і при новому розгляді апеляційної скарги.

За наведених обставин та враховуючи, що після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року підлягає закриттю.

Крім того, представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача понесених товариством на професійну правову допомогу при вирішенні спору в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матерів справи, між позивачем та адвокатським бюро «Радецької Тетяни Петрівни» укладено договір про надання правничої допомоги від 28.03.2019 року.

Відповідно до додатків № 9 та № 10 до вказаного договору, вартість наданих послуг із надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 9500,00грн, що включає в себе: підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 4000,00грн; підготовка та написання клопотання про закриття провадження у справі, вартістю 3000,00грн; участь в судовому засіданні 25.05.2021 року - 2500,00грн.

На підтвердження надання клієнту правової допомоги сторонами підписано акт обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (детальний опис робіт) від 13.05.2021 року № б/н та розрахунок витрат з надання правничої допомоги.

Представником відповідача, в судовому засіданні жодних обґрунтувань щодо неспівмірності заявленої позивачем суми витрат не наведено.

Відтак, заявлена позивачем сума витрат підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст. ст. 305, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірма «Нове житло» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень закрити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополченя, 5а, код ЄДРПОУ 32885032) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства фірма «Нове житло» (09111, Київська область, м. Біла Церква, пров. Академічний, 3, приміщення 90, код ЄДРПОУ 32885032) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правову допомогу в розмірі 9500,00грн (дев`ять тисяч п`ятсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач	О. О. Беспалов
Суддя	В. Ю. Ключкович
Суддя	А. Б. Парінов

(Повний текст ухвали складено 31.05.2021 року)