Постанова № 7580433, справа № 33-20-6/13-08-330

Дата ухвалення

21 січня 2010 р.

Суд

Одеський апеляційний господарський суд

Форма судочинства

Господарське

Категорія

Визнання права власності

Інстанція

Апеляційна

Регіон

Одеська область

Суддя

Гладишева Т.Я.

Надійшло до реєстру

28 січня 2010 р.

Оприлюднено

25 березня 2010 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2010 р.	Справа № 33-20-6/13-08-330

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Толок В.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21 січня 2010 року:

від прокуратури Одеської області - Лянна О.А.;

від позивачів: Варламов М.В. –представник Міністерства освіти і науки України;

Варламов М.М. –представник ДПТУЗ "Ізмаїльське вище професійне училище";

від відповідачів: Селіванов С.А. –представник ЗАТ „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод”;

від третьої особи: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Дунайського транспортного прокурора

на рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2009 р.

по справі № 33-20-6/13-08-330

за позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного професійного –технічного учбового закладу „Ізмаїльське вище професійне училище”

до відповідачів: виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради

Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство транспорту та зв’язку України

про визнання права власності

В судовому засіданні 21.01.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Дунайський транспортний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного професійно-технічного учбового закладу „Ізмаїльське вище професійне училище” (далі –ДПТУЗ „Ізмаїльське вище професійне училище”) до виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства освіти і науки України права власності на об’єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області вул. Корабельна, 3, та зобов’язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію цього права власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2008 року змінено правовий статус Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод” з залученням останнього до участі у справі в якості іншого відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2008 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство транспорту та зв’язку України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року по справі № 6/13-08-330 позов Дунайського транспортного прокурора в частині визнання за державою в особі Міністерства освіти і науки України права державної власності на об’єкт нерухомого майна –гуртожиток в місті Ізмаїлі вул. Корабельна, 3 –задоволено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року по справі № 6/13-08-330 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію за державою права власності на об’єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований по вул. Корабельній 3 міста Ізмаїла Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року по справі № 6/13-08-330 рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 року рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року у справі № 6/13-08-330 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2009 року по справі № 20-6/13-08-330 позов задоволено частково. Визнано за державою Україна в особі уповноваженого органу –Міністерства освіти і науки України право власності на об’єкт нерухомості –будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: м. Ізмаїл Одеська область, вул. Корабельна 3 загальною площею 1338,1 кв.м., що відноситься до об’єктів загальнодержавної власності та знаходиться на балансі ДПТУЗ „Ізмаїльське вище професійне училище” згідно з технічним паспортом від 07.05.2009 року. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 року рішення від 09.06.2009 року господарського суду Одеської області по справі № 20-6/13-08-330 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повному розгляді справі присвоєно № 33-20-6/13-08-330 та за результатами її розгляду прийнято рішення від 18.11.2009 року (суддя Мазур Д.Т.), яким відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки України на гуртожиток по вулиці Корабельній 3 міста Ізмаїла, що є загальнодержавною власністю.

Рішення суду мотивовано наступним: - на виконання вказівок Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 03.09.2009 року щодо належного юридичного аналізу предмету спору, судом зобов’язано Дунайського транспортного прокурора та позивачів надати правове обґрунтування обраного способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачів; - судом встановлено, що спірна будівля гуртожитку є загальнодержавною власністю, а відтак прокурором та позивачами не доведено порушення відповідачами прав та/або охоронюваних законом інтересів позивачів у справі, тому обраний спосіб захисту є неналежними; - позовні вимоги прокурора про зобов’язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради здійснити реєстрацію права власності за державою на гуртожиток по вулиці Корабельній 3 міста Ізмаїла вже розглянуто судом, який ухвалою від 14.07.2008 року припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Вказана ухвала господарського суду Одеської області є чинною, тому відсутні підстави для повторного розгляду позову в цій частині вимог.

Не погодившись з рішенням від 18.11.2009 року, Дунайський транспортний прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2009 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Прокурор вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних висновків.

Так, прокурор зазначає, що судом не враховано, що спір стосується державної реєстрації прав на нерухоме майно, що є у державній власності з визначенням конкретного органу, уповноваженого управляти державним майном, а не належності певного об’єкту нерухомого майна до сфери управління цим майном; - судом не виконано вказівок Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 03.09.2009 року, щодо оцінки доказів, оскільки відбулося тільки одне судове засідання, на якому будь-які докази не розглядалися; - судом не враховано, що в разі реєстрації права власності на спірне майно за ЗАТ „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод” об’єкт нерухомого майна може вибути з загальнодержавної власності; - посилання суду на ненадання прокурором та позивачами доказів порушення відповідачами суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивачів не відповідає дійсності, оскільки відмовою виконкому Ізмаїльської міської ради здійснити реєстрацію права власності на спірний гуртожиток за державою в особі Міністерства освіти і науки України та видати відповідне свідоцтво про право власності порушується право позивачів на законне закріплення за ними спірного майна.

19.01.2010 року до суду апеляційної інстанції від представників Міністерства освіти та науки України та ДПТУЗ „Ізмаїльське вище професійне училище” надійшло доповнення до апеляційного подання, в якому представники вказують, що згодні з доводами апеляційного подання Дунайського транспортного прокурора, просять його задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2009 року вважають таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційне подання Дунайського транспортного прокурора представники Міністерства транспорту та зв’язку України і ЗАТ „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод” з доводами апеляційного подання не згодні, вважають його таким, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційного подання, заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалось раніше, у січні 2008 року Дунайський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та ДПТУЗ „Ізмаїльське вище професійне училище” до виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства освіти і науки України права власності на об’єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області вул. Корабельна, 3, та зобов’язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію цього права власності.

В матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року по справі № 6/13-08-330, з резолютивної частини якої вбачається, що судом, згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію за державою права власності на об’єкт нерухомого майна –гуртожиток, який розташований за адресою: вулиця Корабельна 3 місто Ізмаїл Одеської області (т.2 а.с.5).

Згідно ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Ухвала суду від 14.07.2008 року набрала законної сили, оскільки вона ніким не оскаржена та не скасована або змінена у встановленому законом порядку.

Відтак, є правомірним висновок господарського суду Одеської області, який зроблено в оскаржуваному рішенні від 18.11.2009 року, щодо відсутності у суду законних підстав для розгляду позовної вимоги прокурора про зобов’язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради винести рішення про реєстрацію за державою права власності на об’єкт нерухомого майна –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області вул. Корабельна, 3.

Таким чином, цілком обгрунтовано предметом розгляду в суді першої інстанції, за результатами якого прийнято рішення від 18.11.2009 року, були вимоги Дунайського транспортного прокурора про визнання права власності за державою в особі Міністерства освіти і науки України на об’єкт нерухомого майна-гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеської області вул. Корабельна, 3, що знаходиться на балансі ДПТУЗ „Ізмаїльське вище професійне училище”.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР № 206 від 04.03.1966 р. „Про заходи по розширенню навчання і влаштування на роботу в народне господарство молоді, що закінчує загальноосвітні школи в 1966 році” та Постанови Одеського обкому Компартії України і Одеського облвиконкому № 9/10-3/445 від 14.06.1966 р. в м. Ізмаїлі було відкрито міське професійно-технічне училище № 6, яке 01.09.1975 р. було перетворено в Ізмаїльське технічне училище № 9 згідно Постанови ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР № 344 від 24.07.1972 р., наказу Держкомітету Ради Міністрів УРСР по профтехосвіті № 23 від 10.03.1975 р. і наказу Одеського облуправління профтехосвіти № 76 від 20.04.1975 р. „Про перетворення міських професійно-технічних училищ в технічні училища”.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору оренди № 697 від 20.10.2004 року цілісний майновий комплекс державного підприємства „Ізмаїльський судноремонтний завод” передано в оренду ЗАТ „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод”, а наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.10.2004 р. № 948 діяльність державного підприємства „Ізмаїльський судноремонтний завод” припинена шляхом його реорганізації та приєднання до Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський суднобудівельно-судноремонтний завод”.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 357 від 24.06.1965 року було відведено земельну ділянку по вул. Корабельній в районі Фортеці загальною площею 3 692 кв.м. під будівництво гуртожитку на 96 чоловік.

На виконання Постанови ЦК Компартії і Ради Міністрів УРСР № 206 від 04.03.1966 року „Про заходи по розширенню навчання і влаштування на роботу в народне господарство молоді, що закінчує загальноосвітні школи в 1966 році”, постанови Одеського Обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих № 9/10-3/445 від 14.06.1966 року „Про відкриття в м. Ізмаїл технічного училища” Дунайське державне пароплавство було зобов’язано закінчити до 01.09.1966 року будівництво і пристосування будівлі гуртожитку для організації в ньому учбово-виробничих приміщень технічного училища та з метою розширення учбової бази технічного училища здійснити добудову до корпусу учбових класів, що будується, загальною площею 400 кв.м.

Актом державної приймальної комісії від 29.09.1966 року прийнята до експлуатації двоповерхова будівля гуртожитку на 96 чоловік загальною площею 619 кв.м. (жила площа 507 кв.м.), що розташована в м. Ізмаїл (Фортеця) вул. Корабельна.

Вказаний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 562 від 30.09.1966 року.

Крім того, актом державної приймальної комісії від 26.08.1967 року, який затверджено рішенням Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих від 01.09.1967 року № 509, з оцінкою „добре” були прийняті в експлуатацію дві секції прибудови до ДПТУ –6 корисною площею 606,2 кв.м.

Згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним на дату прийняття до експлуатації спірної будівлі, власність в Україні виступала в слідуючих формах: приватна, колективна, державна.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” від 05.11.1991р. № 311 затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно – територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, крім майна, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Так, до власності адміністративно –територіальних одиниць (комунальної власності) передаються, зокрема, дошкільно-виховні та позашкільні навчально-виховні заклади, середні загальноосвітні навчально –виховні заклади, педагогічні училища, школи –інтернати, міжшкільні навчально –виробничі комбінати, будинки учителя, інститути удосконалення вчителів, методичні кабінети, фільмотеки, підрозділи по господарському обслуговуванню установ і закладів народної освіти, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Закладів професійно-технічної освіти (середніх спеціальних навчальних закладів) у цьому переліку немає, а отже, вони залишилися у загальнодержавній власності.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, не заперечується сторонами та підтверджено матеріалами справи, зокрема, численними письмовими обґрунтуваннями прокурора та позивачів, спірний об’єкт –гуртожиток за адресою: м. Ізмаїл Одеська область вулиця Корабельна, 3 є державним майном, єдиним власником якого є держава.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об’єктів державної власності” від 14.04.2004 року № 467 на Фонд державного майна України покладено методичне та програмне забезпечення робіт, пов’язаних з веденням Реєстру та організацією захисту інформації.

В матеріалах справи (т. 3 а.с. 148) наявна довідка Фонду державного майна України від 27.05.2009 року № 10-15-7432, з якої вбачається, що в Єдиному реєстрі об’єктів державної власності містяться відомості про окреме нерухоме державне майно, а саме: „навчально-побутовий корпус” (інвентарний № 00000002; місцезнаходження: Одеська область м. Ізмаїл вул. Корабельна, 3), яке перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу „Ізраїльське вище професійне училище” (код за ЄДРПОУ 055373314; орган управління : Міністерство освіти і науки України).

Згідно пункту 7 роз’яснень Вищого Арбітражного Суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності” від 02.04.94 № 02-5/225 (із змінами та доповненнями) вирішуючи спори, пов’язані з визнанням права державної власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статуса державної власності.

Аналізуючи заявлені прокурором позовні вимоги та їх правові підстави, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що предметом позову є спір між уповноваженими органами управління державним майном –Міністерством освіти і науки України та Міністерством транспорту та зв’язку України щодо належності спірного майна до сфери їх управління.

Відповідно до п. 5 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України „Про управління об’єктами державної та комунальної власності” від 21.09.2006 року № 185-V (зі змінами) здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.

Аналогічне положення міститься в частині 2 ст. 141 Господарського кодексу України, згідно з якою управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені місцевим господарським судом та колегією суддів фактичні обставини належності спірного майна до державної власності, відсутності порушення у спірних відносинах інтересів держави, суд першої інстанції правомірно встановив, що обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів є неналежним способом захисту та обґрунтовано відмовив Дунайському транспортному прокурору в позові про визнання за державою в особі –Міністерства освіти і науки України права власності на об’єкт нерухомості –гуртожиток, розташований за адресою: м. Ізмаїл Одеська область, вул. Корабельна 3.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного рішення, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2009 року по справі № 33-20-6/13-08-330 залишити без змін, апеляційне подання - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк