Рішення № 6130139, справа № 2-329/2009

Дата ухвалення

14 вересня 2009 р.

Суд

Замостянський районний суд м. Вінниці

Форма судочинства

Цивільне

Інстанція

Перша

Регіон

Вінницька область

Суддя

Прокопчук А.В.

Надійшло до реєстру

8 жовтня 2009 р.

Оприлюднено

13 липня 2010 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

Справа № 2-329

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2009 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Нідзельській Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Вінницягазбудсервіс» про стягнення боргу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Вінницягазбудсервіс» про стягнення боргу та моральної шкоди.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ВАТ ПМК-61 в серпні, листопаді, грудні 2006 року та березні 2007 року було виконало ряд підрядних робіт на замовленню ВАТ «Вінницягазбудсервіс», загальна вартість яких склала 14 575 грн. 5 квітня 2007 року ВАТ ПМК-61 звернулося до відповідача з вимогою про сплату боргу в семиденний строк. Станом на 27.04.2007 року заборгованість відповідача перед ВАТ ПМК-61, згідно акту виконаних робіт, складала 14 575 грн. У ВАТ ПМК-61, в зв’язку з відмовою відповідача сплатити борг, склалась важка ситуація по виплаті заробітної плати працівникам. Враховуючи труднощі по виплаті зарплати, ВАТ ПМК-61 було вимушене передати право вимоги боргу на користь ОСОБА_1, яка в свою чергу згідно умов договору відступлення права вимоги від 26.04.2007 року, зобов’язувалася погасити заборгованість по заробітній платі в сумі 7 542 грн. Таким чином, позивачка ОСОБА_1 з 26.04.2007 року стала новим кредитором по відношенню до відповідача. ОСОБА_1 погасила заборгованість по заробітній платі працівникам ВАТ ПМК-61 в сумі 7 542 грн. В зв’язку з невиплатою відповідачем суми боргу, просить стягнути з нього 14 575 грн. основного боргу, 7 500 грн. штрафних санкцій, 5000 грн. на правову допомогу, 10 000 грн. моральної шкоди, 320 грн. 75 коп. судових витрат та 30 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи.

14.06.2007 року Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволений частково. Стягнуто з ВАТ «Вінницягазбудсервіс» на користь ОСОБА_1 14.575 грн. суми основного боргу, 5000 грн. витрат на правову допомогу, 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 320 грн. 75 коп. сплаченого судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 220 грн. витрат, пов'язаних з оформленням доручення, а всього 23 145 грн. 75 коп.

09.04.2008 року ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 червня 2007 року скасовано.

21.01.2009 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду уточнення позовної заяви, в якій зазначила наступне.

ВАТ ПМК-61 (первісний кредитор по позову) в серпні, листопаді та грудні 2006 року та березні 2007 року було виконано ряд підрядних робіт за замовленням ВАТ «Вінницягазбудсервіс», загальна вартість яких складає 14575 грн. (Чотирнадцять тисяч п’ятсот сімдесят п’ять грн.) про що свідчать, належним чином підписані акти приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в, але не зважаючи на багаторазові звернення до боржника, розрахунки не були проведені.

Позивачка, фізична особа, ОСОБА_1 уклала з ВАТ ПМК-61 Договір про відступлення права вимоги № 3 від 26.04.2007 р. та прийняла на себе права кредитора на суму боргу 14 575 грн.

Оскільки між первісним кредитором ВАТ ПМК-61 та боржником ВАТ «Вінницягазбудсервіс» договір не укладався, то кредитор листом № 116 від 05.04.07р. направив боржнику вимогу здійснити розрахунок у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України.

Первісний кредитор ВАТ ПМК-61 своїм листом № 33 від 26.04.07р. повідомив боржника ВАТ «Вінницягазбудсервіс» про перевід права вимоги боргу на ОСОБА_1 та необхідність здійснення ним всіх послідуючих розрахунків за боргами з нею.

Про вручення даного листа боржнику свідчить штамп останнього на листі № б/н від 27.04.07р.

Позивачка ОСОБА_1 з 26.04.2007р. стала новим (наступним) по відношенню до відповідача кредитором після первісного кредитора ВАТ ПМК-61.

Просить стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 72279 грн.28 коп. в тому числі: 14575 грн. - основного боргу, 5029,83 грн. – пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 5946,6 грн. – інфляційних втрат, 757,1 грн. – 3 % річних, 30400 грн. – недоотриманого прибутку (вигоди), 10000 грн. – моральної шкоди, 5000 грн. – витрат на правову допомогу (судові витрати), 320,75 грн. – судових витрат (судовий збір), 30 грн. – інформаційних витрат, 220 грн. – судових витрат (нотаріальний збір за посвідчення доручень).

В подальшому в судових засіданнях представник ОСОБА_1, збільшив позовні вимоги та просив визнати правочин, вчинений без дотримання письмової форми щодо надання підприємством ВАТ ПМК-61 механізованих послуг ВАТ «Вінницягазбудсервіс» дійсним з 01.08.2006 року, стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1011,07 грн. інфляційних втрат –7681,02грн. (станом на 01.08.2009 року), а також розмір подвійної облікової ставки 7022,07 грн. (станом на 01.08.2009 року).

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тим, які викладеній в позовній заяві та уточненням до позовної заяви. Суду доповнив, що всі чотири акти виконані в формі КБ-2в, а не КБ-3, проти яких відповідач заперечує, та що в письмовому відзиві на позовну заяву № 144 від 13.06.07р. відповідач пояснив інше, що особисто генеральним директором підписано 2 акти виконаних робіт, та на те, що відповідач безпідставно заперечує використання форми акту так, як акти складені саме за формою КБ-2в, яку використовує сам відповідач, наприклад при виконанні інших робіт по газифікації адмінкорпусу ВАТ ПМК-61, що підтверджується його листом-вимогою № 159 від 26.06.07р., доданого до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечив. Пояснив, що заборгованості у вказаному розмірі не існує, адже з довідки (форма КБ-3) не видно, за якою ціною порахована сума оплати за виконані роботи, який саме об’єм був виконаний в метрах погонних, а також форми КБ за серпень та листопад 2006 року підписані неналежною та невизначеною особою ( форма КБ-3 підписується керівником підприємства, як фінансовий документ), тому вказані вище довідки до уваги взяті бути не можуть.

Окрім цього, відповідно до акту виконаних робіт відповідачем були виконані роботи по газопостачанню адміністративного спорудження ПМК-61 за березень 2007 року на загальну суму 3114 грн. Оплата за виконані роботи позивачем до цього часу не проведена.

Також зазначив, що оскільки ні позивачка ОСОБА_1, ні її представник жодного разу не з’являлась на підприємство відповідача, то незрозуміло, яким саме чином її представникові було завдано значної моральної шкоди, що призвело її та представника до душевних страждань та суттєвого погіршення здоров’я, яким чином були спричинені душевні страждання.

Доповнив, що стосується попередніх підрахунків штрафних санкцій, пені, неустойки та інфляційних витрат, то всі штрафні санкції мають бути нараховані на суму дійсної суми заборгованості, яка до цього часу не визначена остаточно.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Такі докази відповідачеві надані не були.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, є підстава вважати, що дана справа є підвідомчою Господарському суду Вінницької області.

Також, він вважає, що вимога позивача про сплату їй моральної шкоди та її представникові у розмірі 10000 грн. є безпідставною і не підтверджена ніякими доказами та реальними фактами.

Ще пояснив, що з чотирьох наданих позивачем актів виконаних робіт лише один підписаний належною особою - генеральним директором та те, що всі вони складені по формі КБ-3, яка не відповідає вимогам та те, що, оскільки законом передбачено укладення договорів між юридичними особами лише в письмовій формі, а в даному випадку такий договір не укладався – тому позов задоволений бути не може.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ВАТ ПМК-61 з позовом погодився, просив його задовольнити повністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно акту приймання виконаних робіт за серпень 2006 року, ВАТ «ПМК- 61» виконало на користь ВАТ «Вінницягазбудсервіс» механізовані земляні роботи бульдозером ДТ-75 на загальну суму 5 250 грн.

В листопаді 2006 року згідно акту виконаних робіт, ВАТ «ПМК – 61» виконало на користь ВАТ «Вінницягазбудсервіс» бульдозером потужністю 59 квт. та екскаватором ЄО – 2621 механізовані земляні роботи на суму 4 800 грн.

В грудні 2006 року згідно акту виконаних робіт, ВАТ «ПМК-61» виконало на користь ВАТ «Вінницягазбудсервіс» бульдозером потужністю 59 квт. та екскаватором ЄО – 2621 механізовані земляні роботи на суму 3 325 грн.

В березні 2007 року згідно акту виконаних робіт, ВАТ «ПМК-61» виконало на користь ВАТ «Вінницягазбудсервіс» бульдозером потужністю 59 квт. механізовані роботи на суму 1 200 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін, а отже, ВАТ «Вінницягазбудсервіс» прийняло та підтвердило виконані роботи, чим було визнано факт заборгованості на загальну суму 14 575 грн.

Твердження відповідача про неналежність підпису на окремих актах виконаних робіт керівнику підприємства не заслуговує на увагу – адже вони підписані посадовими особами відповідача та скріплені мокрою печаткою ВАТ «Вінницягазбудсервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, акти виконаних робіт, які підписані посадовими особами підприємства, які не уповноважені на таке, а не директором та скріплені печаткою цієї юридичної особи, у повній відповідності з викладеними нормами закону є дійсними – адже обмеження повноважень посадових осіб, що підписали вказані акти від імені підприємства, не мають юридичного значення по відношенню до третіх осіб, яким, в тому числі, є позивач ВАТ «ПМК-61». Окрім цього, скріпивши підписи посадових осіб печаткою, керівник тим самим схвалив дії своїх підлеглих посадовців щодо підписання актів виконаних робіт.

Так, ч. 1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Пояснення представника відповідача про невідповідність та недопустимість використання представленої позивачем форми акту виконаних робіт «КБ-2в» для даного виду підрядних робіт спростовується наступним. Згідно наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури України від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», акт приймання виконаних підрядних робіт складається за формою № КБ – 2в і є документом, який визначає вартість виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві, що виконуються за бюджетні кошти». Але наказом жодних обмежень щодо заборони використання даної форми актів на підтвердження виконаних робіт за позабюджетні кошти не встановлено та будь-яких інших аргументів щодо недопустимості використання в таких випадках даної форми документа, відповідачем не наведено.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін, копії їх надані до матеріалів справи, а отже, ВАТ «Вінницягазбудсервіс» прийняло та підтвердило виконані роботи, чим було визнано факт заборгованості на загальну суму 14 575 грн.

В своєму відзиві № 144 від 13.06.07р. на позовну заяву відповідач посилається на те, що генеральним директором особисто, як належною особою, підписано довідки КБ-3 за грудень 2006 року на суму 3325 гри. та за березень 2006 року на суму 1200 грн.

Дані два акти виконаних робіт входять в число чотирьох актів, на підставі за яких позивач звернувся до суду щодо стягнення боргу та долучені до матеріалів даної справи. Але дані акти мають форму не КБ-3, а КБ-2в - точно таку ж, як і решта (два акти), які він намагається спростувати із-за невідповідності в т.ч. їх форми.

Мало того, відповідач заперечує проти такої форми акту, як КБ-3, але акти виконаних робіт оформлені за формою КБ-2в, проти застосування якої відповідач не висунув будь-яких заперечень.

Про використання відповідачем саме форми КБ-2в для узгодження з своїми замовниками та підрядниками засвідчує лист відповідача № 159 від 26.06.07 р. ,направлений ним як підрядником замовнику ВАТ ПМК-61.

Тобто, відповідач своїми діями схвалив та погодився з застосування позивачем для узгодження обєму, виду та вартості виконаних позивачем робіт саме такої форми акту виконаних робіт і не має будь-яких підстав заперечувати проти таких характеристик двох інших актів виконаних робіт, підписи на яких також скріплено належною печаткою підприємства відповідача.

Отже, ВАТ «Вінницягазбудсервіс» визнало форму та зміст актів приймання виконаних підрядних робіт, їх об'єм та виставлені ВАТ ПМК-61 розцінки.

За таких обставин суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо недійсності самих актів виконаних робіт, їх об’ємів та вартості.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом також встановлено, що оскільки замовником ВАТ «Вінницягазбудсервіс» (боржник) та підрядником ВАТ ПМК-61 (первісний кредитор) строк розрахунків встановлено не було, а роботи виконувались за усною домовленістю - останній звертався до боржника з вимогою про проведення розрахунків своїм листом № 116 від 05.04.2007 року, що зареєстрований боржником за вхідним № 81 від 05.04.2007 року, який долучений до матеріалів справи. Строк цих розрахунків наступив через сім днів 11.04.2007 року так, як це й передбачено ч.2 ст.530 ЦК України.

Тобто з цієї дати 11.04.2007 року відповідач прострочив свої зобовязання перед позивачем щодо вчинення розрахунків на суму 14575грн.

Частиною 2 та 3 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Будь-яких доказів оплати даної суми представником відповідача на користь ВАТ «ПМК -61» суду не надано.

При укладені правочину у вигляді Договору № 3 «Про відступлення права вимоги» від 26.04.2007 року, за яким було замінено кредитора у зобов'язанні, сторонами правочину - ОСОБА_1 та ВАТ «ПМК - 61», було дотримано загальних вимог щодо чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України. Договір про відступлення права вимоги від 26.04.2007 року відповідає вимогам ст. 512, 513 та 516 ЦК України.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1, як новий кредитор, набула всіх прав по відношенню до боржника ВАТ «Вінницягазбудсервіс» (відповідач) за боргом в сумі 14575грн. за виконані послуги, підтверджені актами виконаних робіт з 26.04.2007р. та всіх прав на всі інші вимоги, повязані з невиконанням чи неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань за даним боргом первісному чи наступному (новому) кредитору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 511 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

ВАТ ПМК-61 своїм листом №33 від 26.04.2007р. повідомив боржника ВАТ «Вінницягазбудсервіс» відповідно до ст. 517 ЦК України про заміну кредитора, про що свідчить відповідна відмітка та штамп боржника на листі від 27.04.2007 року, а тому з цієї дати боржник зобов’язаний виконувати зобовязання перед новим кредитором.

Із ст. 526 ЦК України, вбачається, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо внесення відповідачем в касу позивача 1000 грн. та відповідно 1400 грн. за касовим ордером № 113 так, як на підтвердження такої оплати ні оригіналу, ні копії касового ордера відповідачем не надано, а позивач проти факту здійснення такої оплати заперечив.

Не можуть бути судом взяті до уваги й доводи відповідача стосовно того, що відповідно до акту виконаних робіт відповідачем були виконані роботи по газопостачанню адміністративного спорудження ВАТ ПМК-61 за березень 2007 року на загальну суму 3114 грн. та які необхідно врахувати в даному спорі з тієї підстави, що по даній сумі спір розглянуто господарським судом Вінницької області та стягнуто з первісного кредитора ВАТ ПМК-61 вказану суму боргу разом з завданими збитками, що, підтверджується рішенням господарського суду Вінницької області, яке вступило в законну силу 19.06.08 р.

Оскільки позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 є достатньо обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, суд приходить висновку про їх часткове задоволення.

Підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 14 575 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до даної норми закону та згідно з наведеним у заяві про збільшення позовних вимог від 01.09.2009 року розрахунком, у відповідності до «Розрахунку суми боргу пені ВАТ «Вінницягазбудсервіс» перед ОСОБА_1 з 11.04.2007р. по 01.04.2007р., належить стягнути інфляційні втрати в сумі 7681,02грн. та 3% річних в сумі 1011,07грн.

Наведені представником позивача в заяві вищевказані розрахунки про збільшення позовних вимог виконані належним чином у відповідності до методики, рекомендованої Верховним Судом України (лист ВСУ від 03.04.97 р. № 62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») відповідають дійсності.

Суд вважає, що провести розрахунки з позивачем, слід з дня виникнення зобовязання, а саме з 11.04.07 року.

Щодо стягнення штрафу у вигляді подвійної облікової ставки Нацбанку України, в якості завданих збитків невиконанням відповідачем грошових зобов’язань, суд дійшов висновку про часткове задоволення даної вимоги в розмірі облікової ставки НБУ за останні 6 місяців в сумі 1718,48грн. з наступних підстав.

Статтею 514 ЦК України встановлений обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини між первісним кредитором та боржником виникли на підставі господрських правовідносин, на які поширюються, в тому числі, і норми закону, встановлені ГК України, що є дійсним і для правовідносин між новим кредитором та боржником.

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, в господарсько-правових відносинах у відповідності до даної норми закону кредитор при несвоєчасному виконанні боржником грошових зобов’язань має право нарахувати пеню в розмірі облікової ставки НБУ, якщо договором або законом не встановлено інший розмір.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, нарахуваня штрафних санкцій здійснюється за останні 6 місяців терміну, за який вони нараховуються.

Правомірність такого висновку суду підтверджується, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 30.11.06р. по справі № 35/194-06.

Таким чином, загальна сума пені, яка стягується у вигляді облікової ставки НБУ за останні 6 місяців складає: 1697,3 грн./2 = 848,65грн.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується той факт, що керівництво відповідача систематично ухилялось та зволікало під будь-якими приводами від здійснення розрахунків за надані послуги.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Представник позивачки ОСОБА_2 при спробі зустрітися з генеральним директором відповідача взагалі не був прийнятий ним, причому із пояснень представника позивача останній нагрубив йому та вигнав його з кабінету, а охороні дав вказівку представника на територію не пропускати. Спроба однієї з такої зустрічі підтверджується перепусткою в приміщення боржника, яка виписана працівниками охорони на прохідній при входженні, та підпис самого керівника, який він поставив в своєму кабінеті.

Мало того, з цього дня відповідач відмовлявся спілкуватись з ним по телефону. Таким чином, відповідач унеможливив спілкування з ним та ведення будь яких переговорів. Представник позивачки вказує, що своїми діями керівник ВАТ «Вінницягазбудсервіс» принизив честь та гідність позивачки, завдав витрат немайнового характеру, які полягають у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, що спричинено постійним переживанням за повернення належних ОСОБА_1 від відповідача коштів, адже фактично вона викупила право вимоги боргу на суму 14 575 грн., погасивши заборгованість по заробітній платі працівникам ВАТ «ПМК – 61». Проте керівник ВАТ «Вінницягазбудсервіс» неправомірно відмовив в поверненні боргу, на жодні зустрічі з представником позивачки не погоджувався, на територію свого підприємства для вирішення даного питання не пропускає, що викликало цілковитий сумнів в тому, що позивачка поверне свої кошти. Дані події викликали в позивачки нервовий стрес, постійні переживання за повернення боргу вплинули на можливість продовдження активного громадського життя.

В результаті таких неправомірних дій у позивачки, яка є похилого віку (76 років) значно погіршився морально-психологічний стан.

Враховуючи обсяг порушених прав позивачки, тривалість страждань, що визвано, зокрема затяжним судовим процесом та з врахуванням похилого віку позивачки, суд вважає, що моральну шкоду слід задовільнити в сумі 5000 грн.

В зв’язку з судовим спором позивачка понесла судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу при слуханні справи в сумі 4000 грн., підтверджених договором про надання такої правової допомоги ОСОБА_3 та його розпискою від 01.11.2007р. про отримання цих коштів, які відповідно до п.2 ч.3 ст..79 ЦПК України відносяться до судових витрат та підлягають стягненню з ВАТ «Вінницягазбудсервіс», зважаючи на те, що дані витрати є документально підтвердженими договором про надання послуг та представником позивачки ОСОБА_2

Також з відповідача має бути стягнено на користь позивачки сплачених нею 320,75 грн. – судових витрат та 30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 220грн. – витрат на нотаріальне посвідчення довіреності.

На підставі викладеного та п.1ч.2 ст.11, ст.23, ч.ч.1,3 ст.92, ч.2ст.509, ч.1ст.511ч.2, ст.517, п.1ч.1ст.512, ст.513, ч.1ст.516, ст.517, ст.526, ч.2ст.530, ч.2ст.625, ст.629 ЦК України, керуючись ст.ст.11, 12, 27, 31, 79, 81, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати правочин, вчинений без дотримання письмової форми, щодо надання підприємством ВАТ ПМК – 61 механізованих послуг ВАТ «Вінницягазбудсервіс» від 01.08.2006 року дійсним.

Стягнути з ВАТ «Вінницягазбудсервіс», код ЄДРПОУ 02127302, грошові кошти на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 14575 грн. – основного боргу, 7681,02 грн. – інфляційних втрат, 1011,07 грн. – 3% річних, 848,65 грн. – пені, 5000 грн. – моральної шкоди, 4000 грн. – витрат на правову допомогу, 320,75 грн. – судових витрат, 30 грн. – витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 220 грн. – судових витрат за нотаріальне посвідчення довіреності, тобто, всього 33686,49 грн. (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 49коп).

В решті позовних вимог – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляціного суду Вінницької області протягом 20 днів після поданя через Замостянський районний суд м. Вінниці заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Справа № 2-329

2009 рік

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2009 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Нідзельській Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Вінницягазбудсервіс» про стягнення боргу та моральної шкоди,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати правочин, вчинений без дотримання письмової форми, щодо надання підприємством ВАТ ПМК – 61 механізованих послуг ВАТ «Вінницягазбудсервіс» від 01.08.2006 року дійсним.

Стягнути з ВАТ «Вінницягазбудсервіс», код ЄДРПОУ 02127302, грошові кошти на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 14575 грн. – основного боргу, 7681,02 грн. – інфляційних втрат, 1011,07 грн. – 3% річних, 848,65 грн. – пені, 5000 грн. – моральної шкоди, 4000 грн. – витрат на правову допомогу, 320,75 грн. – судових витрат, 30 грн. – витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 220 грн. – судових витрат за нотаріальне посвідчення довіреності, тобто, всього 33686,49 грн. (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 49коп).

В решті позовних вимог – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляціного суду Вінницької області протягом 20 днів після поданя через Замостянський районний суд м. Вінниці заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: