Постанова № 587282, справа № 21/432
- Дата ухвалення
- 7 лютого 2007 р.
- Суд
- Київський апеляційний господарський суд
- Форма судочинства
- Господарське
- Інстанція
- Апеляційна
- Регіон
- м. Київ
- Суддя
- Куровський С.В.
- Надійшло до реєстру
- 27 квітня 2007 р.
- Оприлюднено
- 30 серпня 2007 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2007 № 21/432 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кондес Л.О. суддів: Бондар С.В. Куровського С.В. при секретарі: За участю представників: від позивача - Герасько В.А., представник за довіреністю від 24.11.06р. №б/н; від відповідача - не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Піллар" на рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2006 у справі № 21/432 (Шевченко Е.О.) за позовом Закрите акціонерне товариство "Піллар" до Товариство з обмеженою відповідальністю "СофтФорт" третя особа відповідача третя особа позивача про стягнення 52922,57 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2006р. припинено провадження у справі, на підставі ч.4 ст.80 ГПК України, в частині зобов’язання відповідача укласти Додаткову угоду до Договору підряду на розробку програмного забезпечення та надання послуг по його обслуговуванню від 11.11.2004р. №290, якою внести зміни до зазначеного Договору в частині відмови позивача від послуг відповідача по обслуговуванню програмного забезпечення, передбачених розділом 11 вказаного Договору, та в частині зобов’язання відповідача відшкодувати збитки в розмірі 19 740грн. 55коп. В решті частини вимог позивачу в позові відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про наступне: Між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду на розробку програмного забезпечення та надання послуг по його обслуговуванню №290 від 11.11.2004р. (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого позивач (замовник) доручив, а відповідач (виконавець) взяв на себе зобов’язання по розробці програмного забезпечення відповідно до специфікації, вказаної у цьому Договорі та у додатках до нього. При цьому позивач взяв на себе зобов’язання оплатити роботи та послуги відповідача на умовах та в порядку, визначеному даним Договором. Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов’язки, передбачені ст.11 Цивільного кодексу України. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.4.1 Договору сторони встановили, що загальна вартість програмного забезпечення, проектної документації та послуг, що надаються відповідачем позивачу за даним Договором, складає 101 886грн. 72коп.. Статтею 5 Договору сторони визначили порядок виконання робіт, відповідно до якого першим етапом є розробка специфікації на програмне забезпечення протягом 7 робочих днів з моменту отримання від позивача керівництва до розробки. Протягом 4 робочих днів з дати затвердження специфікації відповідач зобов’язався скласти план на розробку програмного забезпечення, який підписується сторонами у вигляді додатку до даного договору та регламентує етапи робіт, що виконуються, з детальним описом об’єму робіт по кожному етапу, а також вартість цих робіт та терміни виконання. Згідно п.10.2 Договору відповідач зобов’язався виконати роботи та надати послуги по даному Договору в повному об’ємі протягом 5-ти місяців з моменту підписання Договору. Строки закінчення конкретних етапів виконання робіт та надання послуг встановлюються в додатку „План робіт” до даного Договору. 01.04.2005р. до Договору було укладено Додаткову угоду №1 в якій сторони, дійшовши взаємної згоди, доповнили п.10.2 реченням наступного змісту: „Початком виконання робіт по кожному етапу є день, наступний за датою підписання Акту прийому-передачі робіт по попередньому етапу”. Відповідно до Плану робіт по проекту, затвердженого Додатком №3 до договору, роботи було обумовлено виконати в 6 етапів, а саме: - 1 етап – бізнес аналіз та створення базової архітектури, виконується з 01.11.2004р по 06.12.2004р.; - 2 етап – реалізація функціональності, виконується з 06.12.2004р. по 30.12.2004р.; - 3 етап – реалізація функціональності (продовження), виконується з 03.01.2005р по 04.02.2005р.; - 4 етап – реалізація функціональності (продовження), виконується з 07.02.2005р. по 04.03.2005р.; - 5 етап – реалізація функціональності (продовження), виконується з 07.03.2005р. по 31.03.2005р.; - 6 етап – тестування та введення в промислову експлуатацію, виконується з 01.04.2005р. по 11.04.2005р.; Відповідно до п.7.1 Договору по кожному виконаному етапу робіт, після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт, позивач зобов’язався сплатити повну вартість робіт виконаного етапу протягом 3 банківських днів після виставлення виконавцем рахунку. Як свідчать матеріали справи, 08.12.2004р. сторони підписали Акт прийому-передачі виконаних робіт по першому етапу на загальну суму 15 155грн. 65коп.. 07.02.2005р. сторони підписали Акт прийому-передачі виконаних робіт по другому етапу на загальну суму 23 370грн. 27коп.. Згідно з Актом №1 від 01.04.2005р. на суму 18 106грн. 12коп. та Актом №2 від 22.04.2005р. на суму 4 882грн. 08коп. часткового прийому-передачі робіт по розробці програмного забезпечення роботи по етапу 3 вважаються повністю виконаними, за виключенням реалізації принципу конвертування валют, який реалізований неправильно та вимагає виправлень і за згодою сторін відповідач зобов’язався його виправити протягом 4 етапу. Згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт по розробці програмного забезпечення від 03.06.2005р. відповідач виконав роботи і по четвертому етапу, а позивач прийняв їх на загальну суму 16 047грн.. При цьому, згідно Додаткової угоди №3 від 03.06.2005р. до Договору за результатами прийомки – передачі робіт по 4-го етапу сторони дійшли згоди, що функціональність по пункту USC БД1.16 „Отримати план виконання бюджету на день” потребує доробки протягом 5-го етапу робіт по Договору. 26.07.2005р. сторони підписали Акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого роботи по п’ятому етапу вважаються виконаними, такими, що відповідають умовам Договору та прийняті позивачем. Слід додати, що вартість робіт етапу 5, згідно вищевказаному Плану робіт становить суму 19 485грн. 84коп., але враховуючи те, що пункт 19 Плану робіт був виконаний силами позивача, то вартість робіт п’ятого етапу було зменшено на вартість реалізації вказаного п.19 Плану робіт, про що складено Додаткову угоду №4 від 25.07.2005р. в якій обумовлено вартість робіт п’ятого етапу сумою 16 301грн. 88коп.. Планом робіт передбачено виконання таких видів робіт по шостому етапу : - тестування розробленого програмного забезпечення та остаточне усунення помилок, вказаних у листі помилок; - введення системи в промислову експлуатацію; Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду не виявила доказів на виконання відповідачем шостого етапу робіт. Акт прийому-передачі виконаних робіт по шостому етапу відсутній. Згідно ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що зазвичай ставляться. Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог або умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Згідно ч.6 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов’язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надати послуги) третім особам та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання. Виходячи з того, що відповідач (виконавець) не виконав роботи передбачені 6-им етапом, позивач (замовник) вимагає стягнення з виконавця неустойки, передбаченої п.14.2 Договору, відповідно до якої у разі, коли по причинам, які не залежать від позивача, термін надання програмного забезпечення та надання послуг по кожному з етапів перевищує, встановлені Планом робіт, терміни виконання цих робіт більше, ніж на 15% - відповідач сплачує неустойку позивачеві у розмірі 0,22% від суми Договору за кожний день прострочки, але не більше ніж 30% від відповідної суми. Позивач розмір неустойки розраховував наступним чином, загальна сума Договору складає 101 886грн. 71коп., на момент звернення позивача до суду період прострочки виконання робіт по 6-му етапу становив 168 календарних днів, таким чином, сума неустойки, відповідно до розрахунку позивача, складає: 101886,71грн. : 100 х 0.22 х 168днів = 37657грн. 33коп., але відповідно того ж п.14.2 Договору – сума неустойки не може перевищувати 30% загальної вартості Договору, що становить суму: 101886,71грн. : 100 х 30 = 30556грн. 01коп.. Але з таким розрахунком колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, оскільки усі роботи за Договором було визначено проводити у шість етапів з розрахунком по кожному етапу конкретно, по його виконанню, відповідно визначена вартість кожного етапу та в матеріалах справи наявні докази виконання усіх 5-ти етапів та розрахунків по них окрім 6-го етапу, то розмір неустойки слід розраховувати від вартості саме 6-го етапу, а не загальної вартості Договору і відповідно вона не повинна перевищувати 30% вартості того ж 6-го етапу, а не загальної вартості усього Договору. Таким чином, розмір неустойки становить суму: 4839грн. 62коп. (вартість робіт 6-го етапу) : 100 х 0,22 х 168 днів прострочки = 1788грн. 72коп., але оскільки розмір неустойки не може перевищувати 30% вартості 6-го етапу то можлива до стягнення сума = 4839грн. 62коп.: 100 х 30 = 1451грн. 89коп. Згідно ст.217 ГК України господарськими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно ч.4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення неустойки за невиконання умов Договору, підлягають задоволенню частково у сумі 1451грн. 89коп., відповідно оскаржуване рішення в частині відмови у стягнені неустойки підлягає скасуванню. В решті частини, рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства і залишається апеляційним судом без змін. Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем за подачу позову до суду першої інстанції та подачу апеляційної скарги, у разі часткового задоволення його позовних вимог відшкодовуються йому за рахунок відповідача – пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піллар” від 22.11.2006р. №1029 задовольнити частково. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2006р. у справі №21/432 скасувати в частині відмови в стягненні неустойки. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СофтФорт” (02222, м.Київ, вул.Драйзера, буд.16, кв.64; код ЄДРПОУ 32246825; р/р 2600612703 в АППБ „Аваль” м.Києва; МФО 322078) на користь Закритого акціонерного товариства „Пілар” (02156, м.Київ, вул.Матеюка, буд.4; код ЄДРПОУ 16299604; р/р 26006099 в АКБ „ХФБ Україна”; МФО 320724) 1451 (одна тисяча чотириста п’ятдесят одна)грн. 89коп. – неустойки, 14 (чотирнадцять)грн. 29коп. державного мита за подання позовної заяви, 4 (чотири)грн. 48коп. державного мита за подання апеляційної скарги та 3 (три)грн. 18коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ. Видачу Наказу доручити Господарському суду міста Києва. 4. В решті частини рішення залишити без змін. 5. Матеріали справи №21/432 повернути до Господарського суду міста Києва. Головуючий суддя Кондес Л.О. Судді Бондар С.В. Куровський С.В 24.04.07 (відправлено)