Рішення № 57784158, справа № 907/184/16

Дата ухвалення: 13 травня 2016 р.
Суд: Господарський суд Закарпатської області
Форма судочинства: Господарське
Категорія: комунального та державного майна
Інстанція: Перша
Регіон: Закарпатська область
Суддя: Мокану В.В.
Надійшло до реєстру: 20 травня 2016 р.
Оприлюднено: 25 травня 2016 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2016 Справа № 907/184/16

За позовом виконувача обов’язків керівника Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області, м. Мукачево в інтересах держави в особі Завидівської сільської ради, с. Завидово Мукачівського району

до публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії, м. Ужгород

до ОСОБА_1 освіти Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево

про визнання недійсним договору оренди №202/1-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2008 року та додаткової угоди № 32-46/1516 від 29.12.2010 року про продовження договору оренди № 202/1-08 від 01.02.2008 року;

зобов’язання публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії звільнити приміщення вартістю 19224, грн., площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Завидово Мукачівського району, вул. Миру, 99 на першому поверсі будівлі школи та є предметом договору оренди №202/1-08 від 01.02.2008 року.

Суддя господарського суду – В.В.Мокану

представники:

Позивача – не брав участі

Відповідача ПАТ „Укртелеком” – ОСОБА_2, довіреність № 2260 від 28.12.15

Відповідача ОСОБА_1 освіти Мукачівської РДА – не брав участі

В судовому засідання взяла участь ОСОБА_3, прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

СУТЬ СПОРУ: виконувачем обов’язків керівника Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області, м. Мукачево заявлено позов в інтересах держави в особі Завидівської сільської ради, с. Завидово Мукачівського району до публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії, м. Ужгород та до ОСОБА_1 освіти Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево про визнання недійсним договору оренди №202/1-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2008 року та додаткової угоди № 32-46/1516 від 29.12.2010 року про продовження договору оренди № 202/1-08 від 01.02.2008 року; зобов’язання публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії звільнити приміщення вартістю 19224, грн., площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Завидово Мукачівського району, вул. Миру, 99 на першому поверсі будівлі школи та є предметом договору оренди №202/1-08 від 01.02.2008 року.

Присутній в судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги, які обґрунтовано посиланням на укладення оспорюваного договору всупереч положень законодавства за відсутності відповідних підстав. Наголошує, що об'єкти освіти, навчальні заклади засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судові засідання по розгляду справи не з’явився, позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не висловив.

Представник відповідача ПАТ „Укртелеком” проти позовних вимог заперечила з мотивів, викладених у поданому суду поясненні від 13.04.2016. Зокрема, зазначає про відповідність оспорюваного договору оренди вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, що підтверджується положеннями постанови КМУ від 27.08.2010 № 796. Наголошує, що за позицією Верховного Суду України, прокурор повинен довести, що функціональне обладнання, що встановлено в орендованому приміщенні, не пов’язано з навчально – виховним процесом, довести порушення гарантованих прав школярів на освіту у зв’язку з використанням приміщень орендарем. Стверджує про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та інформує, що задоволення заявлених прокурором позовних вимог буде мати наслідком порушення вимог ст.ст. 3, 6 ЗУ „Про телекомунікації” щодо обов’язковості забезпечення населення загальнодоступними телекомунікаційними послугами для задоволення життєвих потреб. Зазначає, що прокурором не визначено, у чому полягає порушення інтересів держави, та як загрожує державі платне використання комунального майна для розміщення АТС. Разом з тим, оспорює підстави надання судом прокурору відстрочки сплати судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 освіти Мукачівської РДА явку уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не забезпечив, письмових пояснень по суті позову з підтверджуючими документами не надав. Факсограмою надіслав суду клопотання від 13.05.2016, якими просить суд розглянути справу без участі представника відділу на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника ПАТ „Укртелеком”, суд встановив:

01.02.2008 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (орендарем, відповідачем ПАТ „Укртелеком”) та відділом освіти Мукачівської районної державної адміністрації (орендодавцем, відповідачем відділом освіти Мукачівської РДА) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 202/1-08, за умовою п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – приміщення під АТС площею 20 м. кв., що розміщене за адресою: с. Завидово, вул. Миру, 99 на першому поверсі будівлі школи, що знаходиться на балансі ОСОБА_1 освіти Державної адміністрації Мукачівського району, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 19224 грн. Майно передається в оренду для виробничих потреб.

Договір укладено строком дії на 2 роки 11 місяців з 01.02.2008 до 01.01.2011 включно.

За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі майна.

Актом приймання – передачі приміщення від 01.02.2008 підтверджено передачу орендованого приміщення в користування орендаря ПАТ „Укртелеком”.

29.12.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 32-46/1516 про продовження договору оренди № 202/1-08 від 02.01.2011, відповідно до якої дія договору продовжується на два роки з 02.01.2008 по 02.01.2013 включно. Разом з тим, розділ 10 договору оренди доповнено пунктом, який передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих у мовах, які були передбачені цією угодою, з огляду на що договір оренди є чинним на даний час.

Прокурор Мукачівської місцевої прокуратури, посилаючись на норми ст. 63 Закону України "Про освіту", вважає, що договір оренди №202/1-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2008, є недійсним, оскільки об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначення.

Вказує, здача в оренду юридичним чи фізичним особам для використання будівель і приміщень загальноосвітніх навчальних закладів можлива лише за умови, якщо використання таких об’єктів, пов’язано з навчально виховним процесом. Оскільки ПАТ "Укртелеком" здійснює діяльність у сфері телефонного електрозв'язку та ефірного радіомовлення, яка не може розцінюватися, як навчально-виховний процес, приміщення Завидівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів не може бути об'єктом оренди для використання його у діяльності ПАТ "Укртелеком", відтак, договір оренди вказаного приміщення підлягає визнанню недійсним.

Питання надання в оренду майна комунальної власності, зокрема, об’єктів освіти, врегульовано приписами Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про освіту”.

Так, відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеві ради, якою є позивач у даній справі, як органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду.

За приписами ст.ст. 2, 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності здійснюють органи місцевого самоврядування, відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно – правовими актами. Орендодавцями нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, згідно ст. 5 Закону про оренду, є органи, уповноважені управляти таким майном.

За змістом ст. 63 Закону про освіту матеріально – технічна база навчальних закладів системи освіти, до яких відносяться також шкільні навчальні заклади, включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності; майно навчальних закладів належить їм на правах, визначених чинним законодавством; об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Прокурор, звертаючись із даним позовом та посилаючись на приписи ч. 1 ст. 203 ЦКУ, підставою визнання недійсним спірного договору визначив його невідповідність зазначеним приписам.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, п. 1.1. статуту, Завидівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів перебуває у комунальній власності. Засновником (власником) навчального закладу є Мукачівська районна рада Закарпатської області. Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно будівля Завидівської загальноосвітня школа І-ІІ ступенів перебуває в комунальній власності, власником майна є Завидівська сільська рада.

Статтею 61 Закону України „Про освіту” встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Однак, у відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально – виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 і погоджених листом № 1/12-1459 від 05.06.2001 Міністерством освіти та науки України, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми розповсюджуються на загальноосвітні

навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Аналіз вищевказаних норм вказує на те, що здача в оренду приміщень навчальних закладів дозволяється в разі їх використання лише за цільовим призначенням.

Однак, як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 17.03.2016 основним видом діяльності відповідача ПАТ „Укртелеком” є діяльність у сфері проводового електрозв’язку, яка не може розцінюватися, як навчально – виховний процес.

Оскільки приміщення Завидівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів не може бути об'єктом оренди для використання його у діяльності ПАТ "Укртелеком", відтак, договір оренди №202/1-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2008 року підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору, оскільки зміст його суперечить приписам вищезазначеного законодавства щодо недопустимості перепрофілювання або використання не за призначенням майна – об'єкта освіти та вимоги щодо звільнення товариством орендованого приміщення як правовий наслідок недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

Доводи відповідача ПАТ „Укртелеком” стосовно не визначення прокурором у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави судом до уваги приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.99 р. у справі № 3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором зазначено, що використання вказаного приміщення не за цільовим призначенням призводить до зменшення потужностей навчального закладу, позбавлення можливостей реалізації конституційного права дітей на отримання освіти, розвиток їх здібностей та обдарувань, забезпечення всебічного розвитку особистості, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування, як власником орендованого майна, захисту державних та суспільних інтересів у сфері освіти.

Посилання представника відповідача ПАТ „Укртелеком” на відсутність підстав надання судом прокурору відстрочки сплати судового збору спростовуються положеннями ст. 8 Закону України „Про судовий збір” та наведеним у позовній заяві обґрунтуванням необхідності такого відстрочення.

Що стосується посилання відповідача ПАТ „Укртелеком” на ч.2 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 за № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", якою передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, воно не приймається до уваги, оскільки частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" прямо заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням.

У зв’язку з відстроченням ухвалою господарського суду від 28.03.2016 року сплати судового збору до ухвалення судового рішення, стягнення судового збору в сумі 2756 грн. у відповідності до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” належить здійснити безпосередньо з відповідачів у дохід державного бюджету України в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди № 202/1-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2008 року та додаткову угоду № 32-46/1516 від 29.12.2010 року про продовження договору оренди № 202/1-08 від 01.02.2008 року, укладені між публічним акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Закарпатської філії, м. Ужгород та ОСОБА_1 освіти Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево.

3. Зобов’язати публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Закарпатської філії (88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4, код ЄДРПОУ 25438186) звільнити приміщення вартістю 19224, грн., площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Завидово Мукачівського району, вул. Миру, 99 на першому поверсі будівлі школи та є предметом договору оренди №202/1-08 від 01.02.2008 року.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії (88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4, код ЄДРПОУ 25438186) в дохід державного бюджету (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн.

5. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Мукачівської районної державної адміністрації (89600, м. Мукачево, вул. Горького, 21, код ЄДРПОУ 02143347) в дохід державного бюджету (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу

Повне рішення складено 18.05.2016 року.

Суддя В.В. Мокану