Постанова № 39079161, справа № 802/1837/14-а

Дата ухвалення: 2 червня 2014 р.
Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Форма судочинства: Адміністративне
Категорія: Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:
Інстанція: Перша
Регіон: Вінницька область
Суддя: Крапівницька Н. Л.
Надійшло до реєстру: 5 червня 2014 р.
Оприлюднено: 6 червня 2014 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

02 червня 2014 р. Справа № 802/1837/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н. Л.,

секретаря судових засідань Панченка Т.Д.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мавроді Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Вінницької митниці Міндоходів

про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Вінницькою митницею Міндоходів листом від 29.04.2014 р. відмовлено у наданні грошової допомоги при звільненні, оскільки, ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" виключена на підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні". Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено йому у наданні грошової допомоги при звільненні. Так, він отримує пенсію з 25.03.2014 року по інвалідності ІІ групи, вважає, що відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу", державним службовцям у разі виходу на пенсію і при наявності стажу державної служби не менше 10 років, виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яку позивачу не виплатили. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечили, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Позивач звернувся до митниці 04.04.2014 року із заявою про надання йому грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до Закону України "Про державну службу". Однак, з 01.04.2014 року відповідно до розділу IV "Прикінцеві положення" Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" набрав чинності п. 24 р.ІІ даного Закону про виключення частини тринадцятої ст.37 ЗУ "Про державну службу", якою було передбачено виплата державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. А тому, відповідач вважає свої дії правомірними та вчиненими в межах законодавства, а отже, будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а відтак, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач безперервно працював в митних органах з 01.11.1994 року по 19.03.2014 року, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_2 (а.с. 5-7).

В березні 2014 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності внаслідок загального захворювання, про що свідчить довідка від 13.03.2014 року №551805, серія 10 ААВ (а.с.10).

Згідно з наказом Вінницької митниці від 14.03.2014 року №97-0 позивач звільнений 19.03.2014 року з посади головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності (а.с.8).

З 25.03.2014 року ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою управління ПФ України у місті Могилеві-Подільському від 03.04.2014 № 4190 (а.с.9).

Звернувшись з питанням виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, яка передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу" до Вінницької митниці, ОСОБА_2 відмовлено у виплаті вказаної грошової допомоги, оскільки, з 01.04.2014 року відповідно до розділу IV "Прикінцеві положення" Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" набрав чинності п. 24 р.ІІ даного Закону про виключення частини тринадцятої ст.37 ЗУ "Про державну службу", якою було передбачено виплата державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 37 Закону України "Про державну службу" регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям (дана норма діяла на момент правовідносин, але виключена на підставі Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII) Так, відповідно до вимог зазначеної статті право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям.

У відповідності до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу", державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Положення вищевказаної статті виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів не ставлять в залежність чи вихід на пенсію є з настанням граничного віку чи достроково за станом здоров'я.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що для отримання державним службовцем права на виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів закон передбачає одночасного настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.

Враховуючи, що в преамбулі Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, то використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення позивача соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.

Щодо твердження відповідача про те, що з 01.04.2014 року відповідно до розділу IV "Прикінцеві положення" Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" набрав чинності п. 24 р. ІІ даного Закону, яким виключено ч. 13 ст. 37 ЗУ "Про державну службу", якою було передбачено виплата державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів суд до уваги не бере, у зв'язку з наступним.

Відповідно до довідки управління ПФ України у місті Могилеві-Подільському від 03.04.2014 за № 4190 ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності з 25.03.2014 року.

Отже, враховуюче вищезазначене суд приходить до висновку, що позивачу призначено пенсію з 25.03.2014 року до вступу законної сили Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".

З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через набрання законної сили Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".

Таким чином, оскільки позивач до набуття законної сили Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" являвся пенсіонером, тому відповідач зобов'язаний був виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу".

Суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу", оскільки, позивачем не надано, а судом не здобуто належних і допустимих доказів для їх задоволення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до часткового задоволення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, підлягають до часткового задоволення

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Вінницьку митницю Міндоходів і зборів України (код ЄДРПОУ 38717652; м. Вінниця, вул. Лебединського, 2) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (інд. код НОМЕР_1; проживає АДРЕСА_1) грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу".

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.