Рішення № 31664565, справа № 152/1075/13-ц

Дата ухвалення: 4 червня 2013 р.
Суд: Шаргородський районний суд Вінницької області
Форма судочинства: Цивільне
Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати
Інстанція: Перша
Регіон: Вінницька область
Суддя: Славінська Н. Л.
Надійшло до реєстру: 6 червня 2013 р.
Оприлюднено: 2 жовтня 2013 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст

Справа № 152/1075/13-ц

2/152/343/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 червня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі головуючого - судді Славінської Н.Л.

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шаргородський маслозавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

23.05.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Шаргородський маслозавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, в якому зазначила, що працювала у відповідача з 2.04.2012 року по 2.10.2012 року. За час роботи їй нараховувалася, але не виплачувалася заробітна плата, яка невиплачена і в день звільнення, і на даний час, в порушення вимог ст.ст.47,116 КЗпП України. На даний час заборгованість по заробітній платі складає 3884,44 грн. Незважаючи на її неодноразові звернення до керівництва ПрАТ, дана заборгованість до теперішнього часу їй не виплачена, що ставить її сім'ю в скрутне матеріальне становище, призводить до моральних страждань, у зв'язку із чим їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 3000 грн.

Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3884,44 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3884,44 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., посилаючись на ті самі обставини. Суду пояснила, що понад 20 років працювала у відповідача з перервами. Останній раз вона була прийнята на роботу з квітня 2012 року і працювала по жовтень 2012 року. За час роботи їй нараховувалася, але, починаючи з липня 2012 року, не своєчасно виплачувалася заробітна плата і заборгованість станом на 14.05.2013 року складає 3884,44 грн. Вона неодноразово зверталася до керівництва відповідача з приводу проведення з нею розрахунків за виконану роботу, але її звернення залишені без належного реагування, що є порушенням трудового законодавства України та її прав і призводить до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку із чим їй заподіяно моральної шкоди.

Представник відповідача - ПрАТ «Шаргородський маслозавод» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судової повістки за адресою місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з вимогами ч.5 ст.76 ЦПК України. Судова повістка, направлена судом на ім'я відповідача, отримана останнім, що підтверджується зворотним повідомленням (а.с.13).

Згідно з вимогами ст.224 ЦПК України, зі згоди позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Вирішуючи спір суд встановив, що відповідач ПрАТ «Шаргородський маслозавод» зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом (а.с.10-12).

Також, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у ПрАТ «Шаргородський маслозавод» з 2.04.2012 року по 2.10.2012 року підсобною робітницею казеїнового цеху, що підтверджується копією трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 (а.с.4-6) та довідкою відповідача (а.с.7).

За час роботи в ПрАТ «Шаргородський маслозавод» позивачці нараховувалася заробітна плата, але, починаючи з липня 2012 року, не виплачувалася в повному об'ємі і заборгованість по заробітній платі станом на 14.05.2013 року становить 3884,44 грн., що підтверджується довідкою відповідача (а.с.67).

Заборгованість по заробітній платі в сумі 3884,44 грн. не виплачена позивачці до даного часу, що в судовому засіданні стверджувала позивачка.

З приводу розміру заборгованості по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_1 в сумі 3884,44 грн. спір між сторонами відсутній, оскільки в довідці від 14.05.2013 року відповідач визнає наявність заборгованості у вказаній сумі.

Як зазначила в судовому засіданні позивачка, несвоєчасна виплата заробітної плати і виникнення заборгованості по заробітній платі ставить її сім'ю у скрутне матеріальне становище, заподіює ОСОБА_1 моральних страждань, призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, принижує її гідність, оскільки позивачка працювала сумлінно, порушень трудової дисципліни не допускала, адміністративні та дисциплінарні стягнення за час роботи у відповідача до неї не застосовувались, що стверджувала позивачка і даний факт підтверджується копією трудової книжки останньої.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з положеннями ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.212 ЦПК України, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачкою надано належні та допустимі докази, в силу вимог ст.ст.58,59 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог щодо наявності заборгованості по заробітній платі відповідача перед нею, а також щодо заподіяння позивачці відповідачем моральної шкоди внаслідок невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду після звільнення, у зв'язку із чим суд вважає, що є достатні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 3884,44 грн. та частково моральної шкоди в сумі 1000 грн.

При цьому, суд вважає достовірно встановленими лише ті факти та обставини, які визнаються обома сторонами та підтверджуються письмовими доказами.

Зокрема, що між позивачкою та відповідачем виник трудовий спір з приводу невиплати останнім ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 3884,44 грн. при її звільненні, що призвело до порушення її трудових прав на отримання винагороди за виконану роботу, передбачених Конституцією України, КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці»; що внаслідок порушення відповідачем трудових прав позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях через негативні явища, викликані відсутністю необхідних коштів для утримання сім'ї, що вимагає від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, що регулюються Конституцією України, КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України (ст.47 КЗпП України).

При звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед їх виплатою За наявності спору про розмір зазначених сум власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст.116 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Власником або уповноваженим ним органом відшкодування працівнику моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст.237-1 КЗпП України).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості (ст.23 ЦК України).

Оскільки судом встановлено, що невиплатою заробітної плати ОСОБА_1 її право на винагороду за працю порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі - підлягає задоволенню.

Позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме - підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки моральна шкода в сумі 1000 грн., виходячи з наступного.

Визначаючи розмір моральної шкоди та покладаючи на відповідача обов'язок щодо її відшкодування, суд керується ст.237-1 КЗпП України та враховує роз'яснення, що містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами), згідно з якими відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в тому числі і у випадку невиплати належних йому грошових сум, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, і обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 зазнала моральних втрат, які полягають у вимушених змінах у життєвих стосунках, суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних з моральними стражданнями, втратою нормальних життєвих зв'язків, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя, приниженням її гідності, оскільки позивачка працювала сумлінно, порушень трудової дисципліни не допускала, адміністративні та дисциплінарні стягнення за час роботи у відповідача до неї не застосовувалися.

У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, а саме: в сумі 1000 грн., виходячи з вимог розумності та справедливості, відповідно до ст.23 ЦК України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь понесених нею судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не представлено суду доказів понесення цих витрат.

У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, в рішенні слід зазначати про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ПрАТ «Шаргородський маслозавод» судовий збір в сумі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-227 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України; ст.ст.47, 116, 237-1 КЗпП України, ст.1 ЗУ «Про оплату праці», ст.23 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шаргородський маслозавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шаргородський маслозавод», що знаходиться в м. Шаргород Вінницької області на вул. Леніна, 284 (ідентифікаційний код 00444576), на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 3884,44 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 4884 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 44 копійки.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шаргородський маслозавод», що знаходиться в м. Шаргород Вінницької області на вул. Леніна, 284 (ідентифікаційний код 00444576), судовий збір в сумі 229,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць - в сумі 948,12 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: