Постанова № 26322685, справа № 1570/1027/2012

Дата ухвалення

5 жовтня 2012 р.

Суд

Одеський окружний адміністративний суд

Форма судочинства

Адміністративне

Категорія

адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:

Інстанція

Перша

Регіон

Одеська область

Суддя

Колесниченко О. В.

Надійшло до реєстру

9 жовтня 2012 р.

Оприлюднено

9 жовтня 2012 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

Справа № 1570/1027/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»(надалі -ТОВ "Фасад-Проект") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000952310 та № 0000962310.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси були незаконно прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення № від 30.01.2012 року № 0000952310 та № 0000962310, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м.Одеси, фахівцями податкової інспекції згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1, 78.1.11 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), відповідно до постанови старшого слідчого з СВ ПМ ДПА в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції Д.М.Вдовиченко від 03.10.2011 року про призначення позапланової документальної перевірки та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про проведення виїзної планової позапланової документальної перевірки ТОВ «Південьавтотранс», код ЄДРПОУ 23991329, від 07.12.2011 року № 3616 та наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про продовження строку проведення виїзної позапланової документальної перевірки»від 27.12.2011 року № 3814, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженої відповідальністю «Південьавтотранс», код за ЄДРПОУ 23991329, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, відповідно до затвердженого плату перевірки та перевірка з питань взаємовідносин з ПП «Інтер-Парес», код ЄДРПОУ 23991329 за весь період діяльності.

Перевірка проводилась з 14.12.2011 року по 04.01.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 114/23-3/23991329 від 12.01.2012 року.

В ході перевірки встановлено, порушення ТОВ "Південьавтотранс " п 5.1., п.п.5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( із змінами і доповненнями), п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9., п. 139.1, ст..139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 349666 грн., у тому числі за 2010 рік (4 квартал) на суму 84113 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 218139 грн., за II квартал на суму 47314 грн., у II-III квартали на суму 47314 грн.; в порушення п.п. 3.1.1 п.3.1, п.п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями), в порушення п. 185.1, ст.. 185 п. 188.1 ст. 188, п.198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість на суму 249 082 грн. у листопаді 2010 року в сумі 25 516 грн., у грудні 2010 року на суму 41 773 грн., у січені 2011 року в сумі 47809 грн., у лютому 2011 року в сумі 63 539 грн., у березні 2011 року в сумі 29303 грн., квітні 2011 року в сумі 41142 грн.

На підставі акту перевірки Акт № 114/23-3/23991329 від 12.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000952310 від 30.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 370 595, 00 грн., в тому числі за основним платежем 349 566 грн. та 21 029 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000962310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255 566 грн., в тому числі за основним платежем 249 082 грн. та 6 484 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із прийнятим Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2012 року № 0000952310 та № 0000962310 , позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси було встановлено, що ТОВ «Південьавтотранс»в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включено суму витрат з придбання послуг по організації транспортних перевезень у ПП «Река», код 36919740, у сумі витрат 1208609 грн., в тому числі у 2010 році ( 4 квартал) на суму 336451 грн., у першому кварталі 2011 року у сумі 872158 грн.

В своєму акті податковий орган посилається на акт перевірки ПП «Река» № 303/23-513/3691940-2380 від 14.11.2011 року, складений ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, згідно якого, враховуючи те, що у ПП «Река»були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди відсутні, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно із частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України правочини з контрагентами за січень-квітень 2011 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності; податкові зобов'язання ( р. 9 декларації з ПДВ) та безпідставно завищено податковий кредит, який не пов'язаний з подальшим використанням в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Проте в ході судового розгляду було встановлено, рішенням Одеського окружного суду від 03.02.2012 року по справі № 2а/1570/10346/2011 були частково задоволенні позовні вимоги ПП «Река»та визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року, за наслідками яких був складений акт №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011року "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Река" код ЄДРПОУ 36919740 щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року"; визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси щодо включення до акту перевірки №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011року висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП "Река" при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП "Река" з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 року зазначену постанову було залишено без змін, відтак постанова по справі № 2а/1570/10346/2011 набрала законної сили .

Приймаючи до уваги те, що дії податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року, за наслідками яких був складений акт №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011року "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Река" код ЄДРПОУ 36919740 щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року" та дії щодо включення до акту перевірки №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011року висновків щодо нікчемності правочинів ( ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП "Река" при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП "Река" з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами були визнанні в законному порядку протиправними, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на зазначений акт перевірки.

Так, згідно пп. 4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Відповідно до пп.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так перевіркою встановлено, що підприємством включались до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг від підприємства ПП «Река».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що на підтвердження взаємовідносин між підприємством ТОВ "Південьавтотранс " та ПП «Река»були надані: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 0155 від 07.10.2010 року, додаткова згода № 1 від 01.01.2011 року (т.1, а.с. 103-106), податкові накладні (т.1 а.130-157), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 117-129), рахунки-фактури (т. 1 а.с.108-116), платіжні доручення (т.1 а.с. 111-149, т. 2 1-22) таким чином взаємовідносини документально підтверджені.

Так відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України та встановлених в ході судового розгляду фактів, які підтверджуються наданими позивачем первинними документами, складеними відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку, що ТОВ «Південьавтотранс»правомірно включило до складу валових витрати, витрати на придбання транспортних послуг від ПП «Река» у розмірі 1208609 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000962310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255 566 грн., в тому числі за основним платежем 249 082 грн. та 6 484 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси в Акті перевірки зазначила, що підприємством в порушення п.п. 3.1.1 п.3.1, п.п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями), в порушення п. 185.1, ст. 185 п. 188.1 ст. 188, п.198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Река»у розмірі 249 082 грн. в період з листопада 2010 року по квітень 2011 року.

Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України 30.06.2005 р. за № 244, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.07.2005 р за № 770/11050.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Так, представниками сторін по справі не заперечується, що на час укладення вищезазначеного договору (за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача - ПП «Река» був включенений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Укладання вищезазначених угод та їх подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи, а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та платіжними дорученнями..

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Судом не знайдено правового підтвердження факту порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності на момент здійснення фінансової угоди (відсутність за місцем знаходження, як зазначено в Акті), та обґрунтованої підстави позбавлення підприємства права на зарахування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України та Закону України «Про податок на додану варість».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 30.01.2012 року № 0000952310 та № 0000962310.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень -задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 30.01.2012 року № 0000952310 та № 0000962310.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 05 жовтня 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

.

.

.

.