Постанова № 25152000, справа № 1570/1558/2012

Дата ухвалення

7 липня 2012 р.

Суд

Одеський окружний адміністративний суд

Форма судочинства

Адміністративне

Категорія

адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:

Інстанція

Перша

Регіон

Одеська область

Суддя

Потоцька Н. В.

Надійшло до реєстру

19 липня 2012 р.

Оприлюднено

23 серпня 2012 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

Справа № 1570/1558/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача Харченко І.Є.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення -рішення № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкове повідомлення -рішення №0003132350 від 22.12.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення -рішення № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкове повідомлення -рішення №0003132350 від 22.12.2011 р.

В обґрунтування своєї правової позиції він зазначив, що повідомлення -рішення № 0003122350 від 22.12.2011 р. та №0003132350 від 22.12.2011 р. були прийняті на підставі акту перевірки від 24 листопада 2011 року № 8598/23-5/32509291, складеного ДПІ у Приморсь кому районі м. Одеси за результатами документальної позапланової виїзної перевірки TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»з питань підтвердження взаємовідносин з TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 10.10.2006 року з ТОВ «ЛІ БЕРТІ Л» (надалі - ДСД за серпень 2011 року.

Згідно висновків Акту перевірки, у серпні 2011 року ДСД безпідставно нарахував ПДВ на суму інвестиційного внеску, а TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»безпідставно включило до складу податкового кредиту суму цього ПДВ.

Внаслідок чого, податковий орган робить висновок, що TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»було:

- занижено суму ПДВ, яка підляґала нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року, у сумі -74 798,00 гривень;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 року у сумі -54 118,00 гривень;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включа ється до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 345 841, 00 гривень, що призвело до порушення вимог статті 185, підпункту 196.1.1. пункту 196.1. статті 196, пун ктів 198.1., 198.3. та 198.6. статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

На думку позивача, оскаржувані повідомлення-рішення №0003122350 від 22.12.2011 р. та №0003132350 від 22.12.2011 р., винесені ДПІ у Приморському районі м. Одеси з порушенням чинного законодавства, не ґрунтуються на нормах закону, а тому під лягають скасуванню.

На думку позивача, зазначені інвестиційні внески у розмірі 3 191 850,00 грн. були перераховані на рахунок ДСД як розрахунок за майнові права, що передаються TOB «ЗАВОД ЗБВ-3», на виконання договору генерального інвестування, а не ДСД.

01 жовтня 2008 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ДСД в особі TOB «ДК «ЮГСТРОЙ»був підписа ний договір генерального інвестування, згідно якого (пункт 3.1.) TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»зобов'язується прийняти об'єкт інвестування (майнове право на нежитлові та підсобні приміщення, машино-місця у підземному паркінгу у житловому будинку групи «А»суспільно-житлового комплексу «Середньофонтан-ський», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19) та сплатити за нього інвестииії, а ДСД зобов'язується передати у власність TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»об'єкт інвестування.

Згідно договору генерального інвестування, ДСД виписувало податкові накладні, в яких цілком правомірно нараховувало ПДВ у розмірі 20 відсотків на суму інвестиційного внеску за об'єкт інвестування, що передавався TOB «ЗАВОД ЗБВ-3».

Тобто, операція зі сплати TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»інвестицій на рахунок ДСД під час виконання умов договору генерального інвестування, з урахуванням приписів податкового законодавства України, є об'єктом оподаткування ПДВ і надає право на податковий кредит.

Єдиним аргументом, на якому ґрунтується позиція податкового органу, є те, що при перерахуванні коштів, в призначенні платежу вказувалося: «інвестиційний вне сок, згідно угоди про спільну діяльність б/ н від 10.10.2006р.».

Однак, вказане призначення платежу є невірним, та було наслідком помилки працівників бухгалтерії TOB «ЗАВОД ЗБВ-3», яка була вчасно виявлена та виправлена. Зазначене підтверджується актом звірки вико нання умов договору генерального інвестування від 02.09.2011 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ДСД в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ВІРЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».

Відповідно до п. 3 вищезазначеного акту звірки у всіх платіжних дорученнях, зазначених у пункті 2 цього акту, як на підставу платежу було помилково, з вини працівників бухгалтерії TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»неправильно вказано: «інвестиційний внесок, згідно угоди про спільну діяльність б/н від 10.10.2006р.», у той час як насправді правильно повинно бути вказано дійсну підставу: «інвестуван ня згідно з договором, генерального інвестування від 01.10.2008 року».

Відповідно до листа Національного банку України «Про виправлення у розрахунковому доку менті»від 26 вересня 2005 року № 25-113/1506-9580 «питання щодо внесення змін до реквізиту «При значення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має ви рішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пу нктом 1.24 глави 1 Інструкції визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з пи тань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Отже, призначення платежу, на яке посилається податковий орган, є помилкою бухгалтерів, яка була виправлена згідно з чинним порядком, і яка не змінює ані правову природу, ані економічну суть цієї господарської операції.

Крім того, позивач зазначає, що виправлення цієї помилки відбулося за два місяці до прове дення перевірки. Однак, зазначене виправлення не було враховане податковим органом, під час проведення перевірки.

Формування неправильних висновків податкового органу базується на при пущенні щодо перерахування інвестиційних внесків на виконання ДСД, але, насправді, мало місце перерахування інвестицій на виконання договору генерального інвестування. Такі припущення ДПІ у Приморському районі м. Одеси не мають під собою ніякого підґрунтя та не підтверджені жодними до казами.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати не чинним податкове повідомлення -рішення № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкове повідомлення -рішення №0003132350 від 22.12.2011 р.

Представник відповідача в судові засідання призначені на 22.06.2012 р., 05.07.2012 р., не з'явився про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується особистим підписом представника Ахмедова Р.М. у довідкових листах до справи (а/с. 211; 225).

Приписами ст. 35 КАС України встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

«Розгляд справи не відкладається»-зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України»зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.11.2011 № 3331, відповідно п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПА України від 08.08.2011 № 475/ДСК «Про відпрацювання підприємств»була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3», код ЄДРПОУ 32509291 з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3» відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 10.10.2006 р. № б/н з ТОВ «Ліберті Л», код 393312558 за серпень 2011 року.

Направлення та копію наказу органу ДПС про проведення документальної позапланової перевірки було вручено під розписку головного бухгалтеру Ільченко Т.В. 15.11.2011 року.

Перевірку проведено з відома директора TOB «Завод залізобетонних виробів - 3» - Шелестюка М.В. та в присутності головного бухгалтера - Ільченко Т.В.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 8598/23-5/32509291 від 24.11.2011р. яким встановлено порушення:

п.198.1, п.198.3 статті 198 ПК України, ст. 185, пп. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

- занижено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 р. у сумі -74 798 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 у сумі -54 118 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі -345 841 грн. (а/с. 12 - 20).

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 жовтня 2006 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ЮГСТРОЙ»було укладено до говір про спільну діяльність, згідно якого сторони зобов'язуються спільно вчиняти дії без створення юридичної особи, для будівництва багатоквартирного жилого будинку група (секція) «А»за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 (а/с. 184-187).

30.09.2008 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ» було ухвалене рішення учасників договору про спільну діяльність від 10.10.2006 р., згідно якого було вирішено укласти Договір генерального інвестування (а/с. 22)

01.10.2008 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ» підписаний договір про внесення змін у договір про спільну діяльність від 10.10.2006 р. (а/с. 23-26).

04.08.2009 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ» , ТОВ «Ліберті Л»підписаний договір про заміну сторони в договорі про спільну діяльність від 10.10.2006 р., згідно якого, TOB «ДК «ЮГСТРОЙ»було замінено на TOB «ЛІБЕРТІ А»з переходом усіх відповідних прав та обов'язків к остан ньому (а/с. 193-195).

Главою 77 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, визначено загальні положення про спільну діяльність.

Згідно із частиною 1 статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

ДСД є договором простого товариства у розумінні приписів ЦК України, на який поширюються положення глави 77 ЦК України. Зокрема, частиною 1 статті 1135 ЦК України встановлено можливість ведення справ ДСД його окремими учасниками.

Згідно, підпункту 2 пункту 14 статті 153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору.

Пунктом 3.1. ДСД, встановлено, що ведення спільної діяльності та її облік за цим договором у повному обсязі здійснюється виключно Заводом.

Підпункту 139 пункту 1 статті 14 ПК України, встановлено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Отже, TOB «ЗАВОД ЗБВ-3» одночасно був одноособовим представником уповноваженим вести його господарську діяльність, як окремої особи та відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час його виконання.

Крім того, Актом звірки від 02.09.2011 року, згідно з умовами договору за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року генеральним інвестором перераховано на рахунок ДСД, вказану у Розділі 9 Договору генерального інвестування від 01.10.2008 року, інвестицію у сумі 3 248 850, 00 грн. Вказана сума була перерахована генеральним інвестором на рахунок ДСД згідно платіжних доручень від 01.08.2011 № 137, від 01.08.2011 № 5262, від 04.08.2011 № 139, від 04.08.2011 № 140, від 05.08.2011 № 142, від 10.08.2011 № 5273, від 11.08.2011 № 5276, від 12.08.2011 № 153, від 12.08.2011 № 5278, від 16.08.2011 № 154, від 17.08.2011 № 5282, від 17.08.2011 № 156, від 18.08.2011 № 158, від 19.08.2011 № 160, від 19.08.2011 № 5287, від 23.08.2011 № 164, від 23.08.2011 № 5288, від 25.08.2011 № 165, від 26.08.2011 № 166, від 29.08.2011 № 170, від 30.08.2011 № 171, від 30.08.2011 № 5289, від 31.08.2011 № 175, від 11.08.2011 № 172.

Згідно п. 3 зазначеного акту, у перелічених платіжних дорученнях, вказано помилкову підставу призначення платежу «договір б/н від 10.10.2006 р.»тоді як, повинно бути зазначено «інвестиція згідно з договором генерального інвестування від 01.10.2008 року». Усунення помилки вказаної в п. 3 акту, відбувається одночасно з підписанням акту. Для усунення наслідків зазначеної помилки , генеральним інвестором направлено ПАО «Марфін Банк»і ПАО «КБ «Південкомбанк»лист -повідомлення про приведення вказаних підстав призначення платежів, вказаних в п. 2 акта, у відповідність з положенням п. 3 акту. (а/с. 27).

Також судом досліджено та надано правову оцінку залученим представником позивача в підтвердження здійснення господарських операцій первинним документам, а саме: податкові накладні на перерахування інвестицій під будівництво нежитлових приміщень (продавець - ДСД між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та TOB «ЛІБЕРТІ Л», покупець - TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»);виписка по рахунку TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року видана ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК»; виписка по рахунку TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року видана ПАТ «МАРФІН БАНК»;платіжні доручення ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК»видані TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»; платіжні доручення ПАТ «МАРФІН БАНК»видані TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»(а/с. 38-89).

В свою чергу слід зазначити, що згідно висновків відображених податковим органом у акті перевірки, зазначено, що згідно п. 1.4.2 наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 з урахуванням змін, внесених наказами ДПА України від 08.12.2008 р. № 765 та від 30.12.2009 р. № 742, вигодонабувач -суб'єкт господарювання (платник ПДВ) -виробник або отримувач (товарів, послуг), що здійснює господарські операції з використанням вигодоформуючих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність яких спрямовано на отримання податкової вигоди. Оскільки TOB «Завод ЗБВ-3»у звітному періоді серпень 2011р. включено суму ПДВ до податкового кредиту у розмірі - 474757, 33грн., та штучно сформовано податковий кредит за рахунок ДСД між ТОВ «Завод ЗЗВ-3»та ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», перевіряєме підприємство є вигодонабувачем.

Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, у акті перевірки зазначило, що ДСД між ТОВ «Завод ЗБВ-3» та ТОВ «Ліберті Л» безпідставно нараховує податок на додану вартість на суму інвестиційного внеску, а підприємство ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» безпідставно в порушення ст. 185, п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196, п. 198.6 ст. 198 ПК України включило до складу податкового кредиту вказані суми.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Статтею (п. 198.2.) 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, оформлені у встановленому порядку та видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства та укладених договорів оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності (а/с. 38-89, 152-173).

Отже, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «Завод ЗБВ-3» за договором спільної діяльності та договором генерального інвестування проведені в бухгалтерському та податковому обліках.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договорів.

Крім того, суд критично ставить до висновків податкового органу щодо перерахування коштів, з зазначенням в призначенні платежу: «інвестиційний вне сок, згідно угоди про спільну діяльність б/ н від 10.10.2006р.»за наслідком помилки працівників бухгалтерії TOB «ЗАВОД ЗБВ-3», яка була виправлена згідно акту звірки вико нання умов договору генерального інвестування від 02.09.2011 року між TOB «ЗАВОД ЗБВ-3»та ДСД в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ВІРЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»як на підставу неправомірного нарахування податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи та наданими в судовому засіданні поясненнями представника позивача, помилку у призначенні платежу було виправлено шляхом підписання акту звірки від 02 вересня 2011 року.

Вступаючи у майнові правовідносини, суб'єкти підприємницької діяльності мають право, відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV (надалі - ГП України), з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Окрім цього, задля реалізації державної політики в сфері розвитку підприємництва, у господарському праві застосовується метод рекомендацій, згідно з яким держава в особі уповноважених органів виконавчої влади регулює діяльність суб'єктів господарювання, надаючи роз'яснення щодо спірних правовідносин.

Порядок виправлення - помилки у реквізиті «Призначення платежу», не визначено нормативно-правовим актом законодавства України.

26 вересня 2005 року Національним банком України, для врегулювання цього питання, було видано лист «Про виправлення у розрахункових документах»№ 25-111/1438-7141.

У цьому листі НБУ, проаналізувавши необхідні нормативно-правові акти, дійшов висновку, що зміна призначення платежу здійснюється виключно за згодою між сторонами переказу, у порядку, узгодженому між ними, що в свою чергу відповідає приписам цивільного законодавства і підтверджується наступним.

Частиною 1 статті 1089 ЦК України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до частини 2 статті 1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Пунктом 1.19 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (надалі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 377/8976 29.03.2004 р. визначено, що усі спори, які можуть виникнути між учасниками розрахунків з питань відповідності інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, вирішуються ними відповідно до законодавства України без участі банку.

Також, законодавством не врегульовано порядок виправлення помилки у реквізиті «Призначення платежу»після зарахування коштів на рахунок отримувача, однак, встановлено, що такі спори вирішуються між сторонами без участі банків.

Отже, питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу»платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.

Також, НБУ і у своєму листі «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» від 09 червня 2011 року № 25-111/1438-7141, зазначає, що «після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку».

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем виправлено помилку у реквізиті «Призначення платежу», згідно Інструкції якою встановлено, що усі спори, зокрема питання виправлення помилки у реквізиті «Призначення платежу», вирішуються між сторонами, без участі банку шляхом підписання акту звірки від 02 серпня 2011 року

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», який здійснював перерахування інвестиційних внесків, вніс зміни до реквізиту «Призначення платежу», зазначивши «інвестиційний внесок згідно договору генерального інвестування від 01.10.2008р.».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять, а в судове засідання представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин позивачем мали місце обставини які свідчили б про те, що ТОВ «Завод ЗБВ-3»відноситься до категорії «вигодонабувач».

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».

В межах зазначеного правочину, позивачем були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів, які не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд критично ставить до висновків податкового органу відображених в акті перевірки № 8598/23-5/32509291 від 24.11.2011 року щодо висновків відділу податкової міліції ДПІ, які було зроблені 20.10.2011 року № 7026/26-53, де встановлено, що ДСД між ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3»та ТОВ «Ліберті Л»у лютому 2011 року та травні 2011 року є «транзитером», через відсутність трудових ресурсів транспортних засобів, зареєстрованих об'єктів нерухомості (складських, виробничих приміщень).

З огляду на те, що чинним податковим законодавством України не встановлено поняття «транзитер», з урахуванням чого суд, не має можливості надати належну правову оцінку висновку податкової міліції ДПІ від 20.10.2011 року № 7026/26-53 та яким чином воно пов'язано з наявністю, або відсутністю трудових ресурсів, транспортних засобів та інше.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, коли державні органи володіють будь -якою інформацією про зловживання в системі оподаткування, здійснюваному конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Однак, суду доказів в підтвердження вжитих заходів не надано.

Відтак, повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому також слід зазначити, що при проведенні перевірки податковий орган повинен був дослідити повноту відображення в обліку господарських правовідносин позивача з його контрагентом, однак у акті перевірки відсутній аналіз ведення такого обліку на підприємстві позивача.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита), а суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0003122350 від 22.12.2011 р. та № 0003132350 від 22.12.2011 р. такі судові витрати, відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення -рішення № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкового повідомлення -рішення № 0003132350 від 22.12.2011 р. задовольнити повністю.

Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкове повідомлення -рішення № 0003132350 від 22.12.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3»(65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19, ЄДРПОУ 32509291) судові витрати у розмірі 2 146, 00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя/підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення -рішення № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкового повідомлення -рішення № 0003132350 від 22.12.2011 р. задовольнити повністю.

Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0003122350 від 22.12.2011 р. та податкове повідомлення -рішення № 0003132350 від 22.12.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3»(65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19, ЄДРПОУ 32509291) судові витрати у розмірі 2 146, 00 грн.

07 липня 2012 року.