Рішення № 20154069, справа № 7/092-11

Дата ухвалення

14 грудня 2011 р.

Суд

Господарський суд Київської області

Форма судочинства

Господарське

Категорія

Розрахунки за продукцію, товари, послуги

Інстанція

Перша

Регіон

Київська область

Суддя

Антонова В.М.

Надійшло до реєстру

27 грудня 2011 р.

Оприлюднено

27 грудня 2011 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р. Справа № 7/092-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі», м.Київ,

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрові кручі», Київська область, м.Обухів,

2)Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», Донецька область, Слов’янський район, с. Олександрівка,

про стягнення 1 142 341,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. –представник за довіреністю №38 від 06.10.2011 року;

від відповідача 1: не з’явились;

від відповідача 2: не з’явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

28.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 27.07.2011 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрові кручі»(далі – відповідач 1) та до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»(далі –відповідач 2) про стягнення 1 142 341,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»зобов’язань за договором купівлі-продажу №100224 С-30 від 09.03.2010 року, зокрема, щодо проведення повної оплати за поставлений товар. Враховуючи, що зобов’язання Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»було забезпечене порукою за договором №02-2010 від 09.03.2010 року та беручи до уваги неналежне виконання відповідачем 2 взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 983 268,00 грн. основного боргу, та стягнути окремо з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»75 994,49 грн. пеню, 64 895,67 грн. інфляційних втрат та 18 183,72 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2011 року було порушено провадження у справі № 7/092-11 та призначено її розгляд на 18.08.2011 року.

У судовому засіданні 18.08.2011 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення по суті спору б/н і дати, які залучені судом до матеріалів справи. У зв’язку з неявкою у судове засідання 18.08.2011 року представників відповідачів, які про дату, час та місце розгляду спору повідомлені належним чином, розгляд справи було відкладено на 15.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2011 року на підставі клопотання позивача б/н від 15.09.2011 року було продовжено строк вирішення спору у справі на п’ятнадцять днів та враховуючи повторну неявку відповідачів у судове засідання відкладено розгляд справи на 13.10.2011 року.

Представник позивача у справі у судовому засіданні 13.10.2011 року подав заяву б/н від 13.10.2011 року, в якій повідомляв суд про часткову оплату відповідачем суми боргу, на підтвердження чого надавав копії платіжних доручень. Подана заява прийнята судом до розгляду.

На підставі клопотання позивача б/н від 13.10.2011 року ухвалою суду від 13.10.2011 року було продовжено строк вирішення спору у справі та відкладено розгляд справи на 31.10.2011 року.

26.10.2011 року через загальний відділ господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 24.10.2011 року (вх. №14656 від 26.10.2011 року), в якому відповідач просить суд у зв’язку з необхідністю подання додаткових документів продовжити строк вирішення розгляду справи. Окрім того, відповідач додає до клопотання копії платіжних доручень, що свідчать про часткове погашення останнім суми боргу перед позивачем. Подані документи залучені судом до матеріалів справи.

У судове засіданні 31.10.2011 року представники сторін не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався на 15.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2011 року на підставі клопотання Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»було продовжено строк вирішення спору у справі згідно ч. 2 ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 30.11.2011 року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи ухвалою суду від 30.11.2011 року відкладався на 14.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2011 року на підставі клопотання відповідача 2 вих. №775 від 24.11.2011 року (вх. №16498 від 30.11.2011 року) строк розгляду спору у справі було продовжено на п’ятнадцять днів.

У судовому засіданні 14.12.2011 року представник позивача у справі надав суду докази погашення відповідачем 2 суми основного боргу, а саме копії платіжних доручень, а тому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та задовольнити позов в решті частині позовних вимог.

У судове засідання 14.12.2011 року представники відповідачів у справі, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з’явились. Відповідачі про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвал суду не виконали, письмового відзиву на позовну заяву не надали.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзивів на позовну заяву та без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 14.12.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

09.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»(продавець за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»(покупець за договором, відповідач 2 у справі) було укладено договір купівлі-продажу №100224 С-30 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується продати і передати у власність, а покупець –купити, прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, поставлену в посівних одиницях.

Згідно п. 2.1. договору продавець поставляє покупцю насіння кукурудзи загальною вартістю 1 966 518,00 грн.

Поставка товару здійснюється до 30.03.2010 року (п. 3.8. договору).

Як визначено п. п. 4.1.-4.2. договору, покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на рахунок продавця. Покупець здійснює оплату за товар в сумі 1 966 518,00 грн. згідно графіку: 983 250,00 грн. –до 30.08.2010 року; 983 268,00 грн. –до 30.11.2010 року.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що даний договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання сторонами своїх обов’язків належним чином.

З метою забезпечення виконання Дочірнім підприємством «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу №100224 С-30 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрові кручі»(поручитель за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»(кредитор за договором, позивач у справі) було укладено договір поруки №02-2010 від 09.03.2010 року.

Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов’язань Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», що виникли з договору купівлі-продажу №100224 С-30 від 09.03.2010 року, який був укладений між кредитором та боржником.

У відповідності до п. 3.1. договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов’язання. При цьому кредитор вправі вимагати виконання зобов’язання як від поручителя і боржника спільно, так і від кожного з них окремо, притому як повністю, так і в частині боргу.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 966 518,00 грн. (п. 3.2. договору).

Сторонами, п. 3.3. договору поруки, погоджено, що поручитель не несе відповідальності за відшкодування кредитору можливих збитків та сплату неустойки за основним договором, які можуть виникнути з вини боржника.

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в ст. 559 ЦК України.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»поставило Дочірньому підприємству «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»товар на загальну суму 1 966 518,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №10170310 Ш від 17.03.2010 року.

Видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками товариств.

Судом встановлено, що вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов’язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаної видаткової накладної товар був отриманий Кабишевим С.М., повноваження якого на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується довіреністю №В-132 від 15.03.2010 року.(копія довіреності наявна в матеріалах справи).

Вищенаведене свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»поставило, а Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»отримало продукцію (насіння кукурудзи) на загальну суму 1 966 518,00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №4460 від 03.09.2010 року судом встановлено, що відповідач 2 в рахунок оплати вартості отриманого товару сплатив лише 983 250,00 грн., решта сума грошових коштів в розмірі 983 268,00 грн., у визначений п. 4.2. договору строк –до 30.11.2010 року, сплачена не була.

Враховуючи наявність у Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»суми боргу перед позивачем у розмірі 983 268,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»звернулось з позовом до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем 2, останній зобов’язання по оплаті вартості прийнятого товару виконав частково, і його заборгованість станом на момент звернення позивача з позовом до суду становила 983 268,00 грн.

У судовому засіданні 14.12.2011 року позивачем надано суду копії платіжних доручень, з яких вбачається, що у період з серпня 2011 року по листопад 2011 року відповідач 2 повністю погасив суму боргу у розмірі 983 268,00 грн. Таким чином, станом на 14.12.2011 року сума основного боргу Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі» відсутня повністю.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи оплату відповідачем 2 суми основного боргу, господарський суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення солідарно з відповідачів суми боргу за отриманий товар в сумі 983 268,00 грн. в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»пені у сумі 75 994,49 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем 2 своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу, у випадку порушення строку платежу (п. 4.2. договору) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

При цьому, господарський суд бере до уваги умови договору поруки (п.п. 3.1-3.3. договору), відповідно до яких була визначена солідарна відповідальність відповідачів лише щодо сплати основного боргу у розмірі 1 966 518,00 грн., і не передбачена відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрові кручі»щодо сплати штрафних санкцій та інших збитків, спричинених з вини Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», перевіривши розрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання з урахуванням шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а таким чином, з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 75 994,49 грн.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем 2 зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»64 895,67 грн. інфляційних втрат та 18 183,72 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем 2 прострочено виконання грошового зобов’язання, то відповідно вимога позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку, що вірна сума інфляційних втрат становить 66 862,22 грн., а відтак поданий позивачем розрахунок є невірним. Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині позивач не подавав, господарський суд зазначає, що з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати саме у заявленому позивачем розмірі –64 895,67 грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що поданий розрахунок є арифметично вірним, а відтак позовна вимога про стягнення з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»18 183,72 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 159 073,88грн., з яких 75 994,49 грн. пеня, 64 895,67 грн. інфляційні втрати та 18 183,72 грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 983 268,00 грн. господарський суд припиняє.

Беручи до уваги, що спір виник з вини Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», а також те, що відповідач 2 сплатив суму боргу після звернення позивача з позовом до суду, судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька»(84168, Донецька область, Слов’янський район, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, буд. 17, код ЄДРПОУ 25330750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК Індустрі»01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 26/1, кв.62, код ЄДРПОУ 32045393) 75 994 (сімдесят п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 49 коп. пені, 64 895 (шістдесят чотири вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 18 183 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 72 коп. 3% річних та судові витрати: 11 423 (одинадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 42 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 983 268,00 грн. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 19.12.2011 року