Рішення № 128917441, справа № 420/18640/24

Дата ухвалення

9 липня 2025 р.

Суд

Приморський районний суд м. Одеси

Форма судочинства

Адміністративне

Категорія

дорожнього руху

Інстанція

Перша

Регіон

Одеська область

Суддя

Шенцева О. П.

Надійшло до реєстру

18 липня 2025 р.

Оприлюднено

21 липня 2025 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

Справа № 420/18640/24

Провадження № 2-а/522/118/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Морозовій О.В.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 11 березня 2024 року № ПС002193, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою від 11 березня 2024 року №ПС002193 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Скайволкінг» та накладено штраф в розмірі 102 000 грн.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 призначений на посаду директора даного Товариства з травня 2023 року. Проте підприємство не веде підприємницької діяльності, не укладає жодних контрактів, не укладає договори на перевезення тощо.

До протоколу додані ТТН, які не підписані директором підприємства. Вказані накладні є підробленими, печатка підприємства не відповідає справжній печатці.

Підприємство та ОСОБА_1 ніколи не укладали договори на перевезення с/х продукції з ФОП « ОСОБА_2 » на перевезення с/х продукції та не знає вказаних осіб та як наслідок не видавали ТТН від 16.02.2024 року №8856.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, що усунено поданою позивачем 27.06.2024 до суду заявою із додатком (доказом оплати судового збору).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеський області про визнання протиправною та скасування постанови передати на розгляд до Приморського районного суду міста Одеси.

08 серпня 2024 року адміністративна справа № 420/18640/24 надійшла до Приморського районного суду м. Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.

12 серпня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом.

19 серпня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

В судове засідання сторони неодноразово не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Також, відповіді на відзив, станом на день розгляду, представником позивача до суду не подано.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, доходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 17.02.2024 року об 11:53 на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м) посадовими особами Укртрансбезпеки було зупинено вантажний автомобіль у складі спеціального вантажного сідлового тягача та напівпричепу: DAF/KOEGEL, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .

Згодом, за результатом перевірки, було здійснено зважування транспортного засобу DAF/KOEGEL, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та встановлено перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: навантаження на одинарну вісь склало 16,1 тон при нормативно допустимих 11,5 тон (відсоток перевищення 40 %), навантаження на строєну вісь склало 39,1 тон при допустимих 24 тон (62,91 % перевищення), перевищення загальної маси склало 51 % (63,45 тон фактичної ваги при допустимих 42 тони).

Водночас, згідно з відомостями товарно-транспортної накладної від 16.02.2024 № 8856, яка була надана посадовим особам Відповідача під час проведення перевірки, маса брутто склала 39,5 тон, проте за результатом зважування встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 63,45 тон (чек зважування додається до відзиву на позовну заяву разом з матеріалами перевірки).

Вантажовідправником у вказаній ТТН визначено ТОВ "Скайволкінг" (код ЄДРПОУ 44761133).

В подальшому, відповідно до постанови від 11 березня 2024 року №ПС002193 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Скайволкінг» та накладено штраф в розмірі 102 000 грн.

Позивач не погоджуючись з даною постановою та вважаючи її протиправною звернувся до суду з даним позовом та просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено

Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Пунктом 12 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно пунктів 14,15, 19 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог

Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Приписами пунктів 20, 21 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно пунктів 26 та 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу наведених правових норм слідує, що на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єкта господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення та за наявності підстав винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Визначена Порядком № 1567 правова процедура розгляду органами державного контролю справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників встановлює строки прийняття рішення, а у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження такого рішення особою, чиї інтереси воно зачіпає, до суду.

Так, до матеріалів адміністративної справи додано ТТН підписані Мерзляковим Р.П. та скріплені печаткою ТОВ «Скайволкінг».

Водночас, відповідачем не були перевірені факти, що позивач не здійснював перевезення та не мав будь-яких правовідносин з перевізником, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують правовідносини між ними.

Отже, позивач правомірно очікував, що постанова повинна бути прийнята у визначений Порядком № 1567 строк та за наявності законних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 826/16495/17, від 25.07.2019 року у справі № 826/13000/18, від 07.11.2019 року у справі №640/1221/19 та у справі №640/1007/19 від 13.02.2020 року.

Статтею 132-2 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Позивач наголосив на тому, що йому не відома особа водія, який фактично вчинила адміністративне правопорушення, вантаж, який перевозив водій, не належить ТОВ «Скайволкінг», а також, директор ТОВ «Скайволкінг» не надавав будь-яких вказівок щодо перевезення донного вантажу, документи ТОВ «Скайволкінг» були використані для вчинення даного адміністративного правопорушення. В бухгалтерській звітності підприємства не відображені жодні відомості щодо вказаного вантажного перевезення. Орган державної влади має довести, що ТОВ «Скайволкінг» взагалі має відношення до даного перевезення, адже а ні печатка, а ні підпис не відповідають безпосередньо підпису ОСОБА_1 та печатці підприємства. Водночас, тягар доведення щодо цього лежить саме на державному органі.

Інспекторами державного органу не перевірений факт, що вказаний вантаж взагалі перевозився в інтересах ТОВ «Скайволкінг», адже, дане підприємство не працювало вже декілька місяців до моменту зазначених в адміністративному протоколі подій.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Разом з тим, у рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

За таких обставин, враховуючи викладені вище норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 90, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенко В.В. №ПС002193 від 11 березня 2024 р. про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст.132-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 102 000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: