Рішення № 116356322, справа № 910/10145/23

Дата ухвалення

17 січня 2024 р.

Суд

Господарський суд міста Києва

Форма судочинства

Господарське

Категорія

поставки товарів, робіт, послуг

Інстанція

Перша

Регіон

м. Київ

Суддя

Нечай О.В.

Надійшло до реєстру

18 січня 2024 р.

Оприлюднено

19 січня 2024 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2024	Справа № 910/10145/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромет груп" (Україна, 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 95, кім. 10-12; ідентифікаційний код: 41087601)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14, корп. Б; ідентифікаційний код: 35487040)

про стягнення 1 036 563,70 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромет груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" (далі - відповідач) про стягнення 1 036 563,70 грн, з яких 839 610,36 грн заборгованості, 172 154,86 грн інфляційних втрат та 24 798,48 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 33 від 07.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

19.07.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення до матеріалів справи клопотань про витребування доказів та про призначення судової експертизи, а також зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромет груп" про стягнення 18 900,00 грн, які 20.07.2023 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової експертизи та про витребування оригіналів доказів було відмовлено.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромет груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" (покупець) було укладено Договір поставки № 33 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити металеві деталі (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці та загальна вартість товару узгоджується сторонами у Специфікаціях чи у виставлених рахунках, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару, вартість конкретної партії та порядок оплати визначаються у Специфікаціях.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строки, обумовлені в Специфікації або впродовж 14 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.3 Договору датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній або в акті приймання-передачі.

Договір є укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 з можливістю пролонгації у випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати (п. 9.1 Договору).

У Специфікації № 12 від 10.02.2022, що є Додатком до Договору, сторони домовились про постачання товару "Труба 25х2,0мм AISI-321/08-12X18H10T L-6000 мм (407 шт)" у кількості 2850 т, загальною вартістю 641 250,00 грн з ПДВ.

У п. 1 Специфікації № 12 від 10.02.2022 зазначено, що ціна товару прив`язана до курсу української гривні до долара на Міжбанку (продаж) (09.02.2022) та рівняється 27,9450 грн/USD.

У разі зміни курсу гривні до долара в більшу сторону від еквівалента 27,9450 грн/USD, яке може виникнути між датою видаткової накладної і датою платежу за товар, що поставляється, ціна товару, що поставляється, підлягає зміні і визначається відповідно до наведеної нижче формули:

S = Z x (K1/K0), де

S - сума до оплати,

Z - ціна товару без урахування зміни курсу USD,

K1 - вартість USD за курсом Міжбанку на дату оплати постачальнику,

K0 - вартість USD за курсом Міжбанку на дату видаткової накладної.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 12 від 10.02.2022 в день оплати покупець зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок ціни товару: еквівалент ціни товару в доларах, що закріплено в первісному рахунку/специфікації покупець перераховує в гривню за курсом Міжбанку (продаж) на день платежу та сплачує постачальнику. За фактом отримання оплати постачальник направляє покупцю уточнені рахунок/видаткову накладну. Зазначений вище перерахунок здійснюється автоматично та не потребує додаткового узгодження сторонами.

У пунктах 5 - 7 Специфікації № 12 від 10.02.2022 визначено умови постачання (EXW - склад постачальника), термін поставки (лютий 2022 року) та умови оплати (100% оплата протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника).

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар загальною вартістю 637 875,00 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 839 610,36 грн заборгованості з урахуванням курсової різниці, 172 154,86 грн інфляційних втрат та 24 798,48 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 637 875,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткова накладна № 211002 від 11.02.2022 та товарно-транспортна накладна № 211002 від 11.02.2022. Відповідальною особою за одержання товару був заступник начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Барановський М.Ю., на підставі довіреності № 91 від 10.02.2022.

Вищезазначені видаткова та товарно-транспортна накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені документи як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 7 Специфікації № 12 від 10.02.2022 порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У пунктах 1 та 2 Специфікації № 12 від 10.02.2022 сторони узгодили можливість коригування ціни на товар у випадку зростання курсу долара США до гривні.

За результатом такого коригування визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою і на яку в подальшому надаються відкориговані видаткова накладна чи рахунок-фактура.

Отже умови Договору передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, грошове зобов`язання відповідача хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у Договорі умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти станом на дату оплати товару має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Відтак саме вартість товару із сумою курсової різниці (доплати) визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до Договору. Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату оплати за товар.

Наведене узгоджується із висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Докази виконання відповідачем свого грошового зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що становить вартість товару з урахуванням перерахунку (коригування) станом на дату оплати товару з урахуванням курсу долара США до гривні, в розмірі 839 610,36 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 172 154,86 грн інфляційних втрат та 24 798,48 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено судом, умови Договору передбачають можливість зміни ціни Договору у випадку зростання курсу долара США до гривні та обов`язок відповідача оплатити товар згідно з таким коригуванням.

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено Договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, а відтак стягнення у цьому випадку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що існує усталена практика Верховного Суду, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц.

Втім, хоча сплата інфляційних втрат та 3% річних передбачена однією нормою закону - статтею 625 Цивільного кодексу України, вони мають різну правову природу.

Оскільки компенсація (плата) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, не відновлюється еквівалентом іноземної валюти, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Розмір 3% річних за невиконання зобов`язання з оплати поставленого товару позивач розрахував вірно, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість, з урахуванням курсової різниці, в розмірі 839 610,36 грн та 3% річних в розмірі 24 798,48 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 12 966,14 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 2 582,32 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 14, корп. Б; ідентифікаційний код: 35487040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромет груп" (Україна, 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 95, кім. 10-12; ідентифікаційний код: 41087601) заборгованість в розмірі 839 610 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч шістсот десять) грн 36 коп., 3% річних в розмірі 24 798 (двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 966 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 582,32 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.01.2024

Суддя О.В. Нечай