Постанова № 11620392, справа № 2а-4361/10/2570

Дата ухвалення: 28 вересня 2010 р.
Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Форма судочинства: Адміністративне
Інстанція: Перша
Регіон: Чернігівська область
Суддя: Житняк Л.О.
Надійшло до реєстру: 15 жовтня 2010 р.
Оприлюднено: 15 жовтня 2010 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст

Справа № 2а-4361/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Житняк Л.О.

при секретарі Григор’євій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу № 2а-4361/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівські інсталяційні системи»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 № 0001012320/0, від 19.02.2010 № 0001022320/0, від 22.02.2010 № 0000741720/0, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.02.2010 № 0001062323, -

В С Т А Н О В И В :

11.08.2010 позивач (далі - ТОВ «ЧІС») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 № 0001012320/0, від 19.02.2010 № 0001022320/0, від 22.02.2010 № 0000741720/0, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.02.2010 № 0001062323. Спірними рішеннями були донараховані, відповідно, податкові зобов’язання з: податку на прибуток приватних підприємств в сумі 20 024 грн. та за штрафними санкціями в сумі 10 012 грн.; податку на додану вартість в сумі 14 052 грн. та за штрафними санкціями 7 026 грн.; податку з доходів фізичних осіб у сумі 15,45 грн. та за штрафними санкціями 45,46 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 364,23 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що ним правомірно включено до складу валових витрат в сумі 70 265 грн. після отримання від контрагента позивача – ПП БФ «ТЕН» первинних бухгалтерських документів та податкових накладних. При цьому позивач наголошує, що станом на час здійснення операцій, контрагент – Приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «ТЕН» (далі - ПП БФ «ТЕН») мало статус зареєстрованого платника податок на додану вартість (далі – ПДВ). А неправомірний висновок завищення суми валових витрат на суму 70 265 грн. відповідач робить посилаючись тільки на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 по справі № 1-132/2009р., цитуючи в Акті перевірки, що посадовими особами ПП БФ «ТЕН» було організовано і здійснено фіктивне підприємництво, тобто створено суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності (6 арк. вироку).

Також обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість (ПДВ) в сумі 14 052 грн. після отримання від контрагента - ПП БФ «ТЕН» податкових накладних.

Доводи позивача щодо законності включення ним до валових витрат послуг за транспортні перевезення в сумі 9 831,66 грн., ґрунтуються на підставі наданих ним первинних документів. На думку позивача є всі підтверджуючі документи, що ним надавались транспортні послуги, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є порушенням податкового законодавства, оскільки спільний наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку праці вантажного автомобіля», не зареєстрований в Міністерстві Юстиції України, отже, відповідно положень ч. 1 ст. 19 Конституції України і ст. 3 Указу Президента України № 493/92 не є обов'язковим для виконання.

Крім того позивач наголосив на тому, що спірні рішення прийняті на підставі Акту перевірки від 10.02.2010 № 82/23/35884445, проте за результатами проведеної із 26.01.2010 по 05.02.2010 планової виїзної перевірки позивача був складений інший акт перевірки - № 82/23/35884094, який був підписаний посадовими особами ДПІ у м. Чернігові та директором ТОВ «ЧІС». Таким шляхом позивач прийшов до висновку про те, що правових підстав винесення спірних рішень за іншим актом невідомої перевірки не існує.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок з доходів фізичних осіб», Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в України, нормам Цивільного та Господарського кодексів.

Крім того, на думку відповідача, ним обґрунтовано застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки мало місце декларування не підтвердженого податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивача (ТОВ «ЧІС»), як юридичну особу зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради16.05.2008, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із ідентифікаційним кодом юридичної особи - 3588445 і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платник податків 28.05.2008 (свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 28.05.2008 № 100118298 із присвоєнням індивідуального податкового номеру № 358844425261). (а. с. 11-13).

При цьому встановлено, що на підставі Акту ДПІ у м. Чернігові від 10.02.2010 № 82/23/35884094 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЧІС», код ЄДРПОУ 35884445, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.05.2008 по 30.09.2010 в розділі «Висновок» вказано наступні порушення ТОВ «ЧІС»:

1) п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на прибуток на 20 023 грн. у тому числі за II квартал 2008 року у сумі 9 164 грн., за III квартал 2008 року у сумі 8 744 грн., IV квартал 2008 року у сумі 1 569 грн. за III квартал 2009 року у сумі 546 грн.

2) пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження з податку на додану вартість на 14 052 грн., в тому числі за червень 2008 року на суму 10 175 грн., за липень 2008 року на суму 947 грн., за серпень 2008 року на суму 2 930 грн.

3) п.3.4 ст. 3; п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4; п.7.1 ст.7; пп.8.1.1 п.8.1 ст.8; п.9.10 ст.9; пп."а" п.19.2 ст.19; п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003 № 889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся,на загальну суму - 15,95 грн. (2009 рік).

4) пп. 2.6, пп. 2.9, п.п.2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами і доповненнями), на загальну суму 364,23 грн.

Відповідно на підставі Акту перевірки було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

від 19.02.2010 № 0001012320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 30 036 грн., (у т. ч. за основним платежем – 20 024 грн., за штрафними санкціями – 10 012 грн.);

від 19.02.2010 № 0001022320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 21 078 грн., (у т. ч. за основним платежем – 14 052 грн., за штрафними санкціями – 7 026 грн.);

від 22.02.2010 № 0000741720/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму - 15,95 грн.;

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.02.2010 № 0001062323 на суму 364,23 грн.

Досліджуючи підстави оподаткування прибутку підприємства та формування ПДВ за операціями купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, суд враховує норму пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України «Про податок на додану вартість»), (станом на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено визначення податкового кредиту звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням основних фондів (основних засобів), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. При цьому суд враховує також норму пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою визначено підстави не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Отже щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0001022320/0, яким нараховано податкове зобов’язання з ПДВ за придбані у контрагента позивача товарно-матеріальні цінності (міжфланцеві регулятори, лічильники, тощо), суд зазначає встановлене:

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Досліджуючи підстави збільшення податковим органом суми податкового зобов’язання по ПДВ та податку на прибуток, судом досліджені податкові декларації, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення спірних сум за договорами купівлі-продажу, що також супроводжувались податковими накладними, рахунками, накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, виписками із банківського рахунку. (а. с. 180-208).

Вказані документи позивачем також надавались при проведенні перевірки, про що в Акті перевірки зазначено: ТОВ «ЧІС» надано для проведення перевірки завірені копії документів, що свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ЧІС» з Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «ТЕН» (м. Чернігів, код за ЄДРПОУ 35194906). Оригінали вказаних документів вилучені УПМ ДПА в Чернігівській області згідно протоколу виїмки та огляду від 18.11.2008.

В періоді, що перевірявся, між ТОВ «ЧІС» (Покупцем) в особі директора ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «ТЕН» (Продавцем) (код ЄДРПОУ 35194906, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49а, р/р №2600401300604 в ЧФАКБ «Укрпромбанк», МФО 353661, індивідуальний податковий номер 351949025267, свідоцтво платника ПДВ - 100051776) в особі директора ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу, що знаходяться в матеріалах справи (а. с. 180-208).

Розрахунки за поставлені контрагентом товарно-матеріальні цінності проведені позивачем в повному обсязі, що підтверджується копіями виписок із банківського рахунку та накладних, які також знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ в зв'язку з отриманням від контрагента податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 14 052 грн.

На думку позивача, покладене в основу Акту перевірки судове рішення - не впливає на зменшення задекларованої позивачем суми ПДВ, оскільки це виходить за межі вимог пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і ні вказаний Закон, або інші законодавчі акти, не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету чи від засудження керівників підприємств - контрагентів позивача.

На день прийняття ДПІ у м. Чернігові оспорюваного податкового повідомлення-рішення перелічених у Законі України «Про податок на додану вартість» юридичних фактів, з якими законодавець пов’язує припинення обов’язку щодо сплати податків і зборів, крім анулювання свідоцтва платника ПДВ, - установлено не було. А засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання винними за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за відсутності встановлення факту незаконних дій при укладенні договорів із ТОВ «ЧІС», на податкові зобов’язання позивача не впливає.

Операції з придбання товарів мали реальний характер, протилежне ДПІ у м. Чернігові не доводить, посилаючись тільки на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 по справі №1-132/2009р.

А наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості у досліджених документах підтверджують проведення таких операції.

Таким шляхом суд прийшов до висновку, що відповідачем в Акті перевірки неправомірно зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 та п п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і завищення ПДВ на загальну суму 14 052 грн.

Так, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідно суд прийшов до висновку, що саме по собі засудження до позбавлення волі керівників підприємства контрагента позивача за встановленого факту здійснення господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Однак за врахування встановлених вище фактів, суд визнає, що господарські операції підтверджені належними первинними документами за поставлені контрагентом товарно-матеріальні цінності на суму 70 265 грн., тому підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0001022320/0, яким нараховано податкове зобов’язання з ПДВ за основним платежем на суму 14 052 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 026 грн.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0001012320/0, яким нараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток за надані транспортні послуги, суд встановив, що вказані послуги позивач підтверджує рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та виписками по особовому рахунку. При цьому ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» встановлено перелік документів, на підставі якого виконуються вантажні перевезення, де серед іншого встановлено обов’язкова наявність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Посилання позивача на існування договорів про надання транспортних послуг, актів виконаних робіт тільки доводить правомірність дій ДПІ у м. Чернігові при нарахуванні податкових зобов’язань за послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та не спростовує висновок відповідача щодо не підтвердження фактичного надання таких послуг.

Відповідно посилання позивача на відсутність реєстрації в Міністерстві Юстиції України спільного наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку праці вантажного автомобіля», не впливає на обов’язок позивача оформлення належним чином товарно-транспортних накладних.

Таким шляхом суд визначився щодо правомірності нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток за надані транспортні послуги.

Щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму - 15,95 грн., суд враховує, що відповідно до п.п.4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), відповідачем правомірно донарахована сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховано згідно з п. 9.10 ст. 9 цього Закону, оскільки зобов’язання податкових агентів та відповідальність визначені пп. «а» п. 19.2 ст. 19 та пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 цього Закону.

Щодо порушення пп. 2.6, пп. 2.9, п.п.2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, якими визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, та визначено, що підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат, - суд встановив, що перевіркою правомірно виявлено порушення зазначених норм Положення.

Таким чином перевіркою при визначенні податкових зобов’язань, ДПІ у м. Чернігові правомірно встановлено порушення сплати податку з доходів фізичних осіб та порядку ведення касових операцій у національній валюті в України, які позивачем добровільно сплачені, та в позові взагалі не зазначені та не обґрунтовані.

Відповідно позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 22.02.2010 № 0000741720/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.02.2010 № 0001062323 – задоволенню не підлягають також.

Щодо посилань позивача на недійсність Акту перевірки, у зв’язку із помилкою в номері документу, суд прийшов до висновку, що недоліки в заповненні титульного аркушу Акту перевірки, зокрема: зазначення порядкового номеру № 82/23/35884094 замість № 82/23/35884445, не роблять вказаний Акт перевірки недійсним, не свідчить про його неналежність та недопустимість як доказу. Технічна описка могла бути підставою для висновку суду про неналежність доказу, зробленого тільки в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами процесуальних норм, як то про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати ПДВ.

Крім того, наданий відповідачем, як доказ такої технічної описки, лист від 11.03.2010 № 2815/10-23-208 підтверджує безпідставність посилань позивача, як на підставу для скасування оскаржених рішень ДПІ у м. Чернігові, де вказано, що номер Акту перевірки повинен бути саме № 82/23/35884445, оскільки відповідає ідентифікаційному коду юридичної особи ЄДРПОУ позивача - 3588445 (а. с. 105).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За врахування наведеного суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 19.02.2010 № 0001022320/0, яким нараховано податкове зобов’язання з ПДВ за основним платежем на суму 14 052 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 026 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 19.02.2010 № 0001022320/0.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О.Житняк