Постанова № 11617944, справа № 8157/10/1570

Дата ухвалення

27 вересня 2010 р.

Суд

Одеський окружний адміністративний суд

Форма судочинства

Адміністративне

Інстанція

Перша

Регіон

Одеська область

Суддя

Стефанов С. О.

Надійшло до реєстру

15 жовтня 2010 р.

Оприлюднено

15 жовтня 2010 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

Справа № 8157/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 10.08.2010р. №0001131540/0 та від 25.05.2010р. №0000631540/0 –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ»звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі по тексу –Відповідач) від 10.08.2010р. №0001131540/0 та від 25.05.2010р. №0000631540/0.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є упередженими та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов Відповідач в ході перевірки.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідачем за результатами проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВІТ»з питання правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 р. від 19.10.2009 р. № 9001469403, за жовтень 2009 р. від 19.11.2009 р. № 9001945384, за листопад 2009 р. від 18.12.2009 р. № 9002286539, за грудень 2009 р. від 20.01.2010 р. №13275, за січень 2010 р. від 22.02.2010 р. № 9000435751, за лютий 2010 р. № 9000762795 від 22.03.2010 р., яка проводилася у термін з 20 квітня 2010 року по 05 травня 2010 року, було прийняте оскаржуване податкове повідомлення –рішення від 25 травня 2010 р. № 0000631540/0 про сплату Позивачем податкових зобов’язань на загальну суму 146 785,43 грн.

Відповідно до податкового повідомлення –рішення від 25 травня 2010 р. №0000631540/0, яке прийняте за результатами розгляду акту № 284/15-4/30492721/23 від 11.05.2010 р. Відповідачем зазначено, що перевіркою було встановлено порушення Позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –«Закон № 168»), а саме: невиконання Позивачем приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, призвело до порушення Позивачем вимог п.п. 7.4.5., 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1., п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених документами, визначеними згідно із п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону».

Крім того, Відповідачем за результатами проведення документальної невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «ВІТ» з ПП «МЕТ-ПРОФІЛЬ»(код ЄДРПОУ 33387309), ПП «ОЛІМПУС»(код ЄДРПОУ 23216926), ПП «РЕСМЕТ ХОЛДИНГ»(код ЄДРПОУ 36044440), ПП «СІМ-СІМ 2009»(код ЄДРПОУ 36674151), ПП «КОНТУР-ПРИМ» (код ЄДРПОУ 35279701), ПП «АВАНТ»(код ЄДРПОУ 32189715) за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р., яка проводилася 29 липня 2010 року, було прийняте податкове повідомлення –рішення від 10 серпня 2010 р. № 0001131540/0 про сплату Позивачем податкових зобов’язань на загальну суму 10 121 524,33 грн.

Відповідно до податкового повідомлення –рішенням від 10 серпня 2010 р. №0001131540/0, прийнятим за результатами розгляду акту № 469/15-4/30492721/42 від 29.07.2010 р. Відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено порушення Позивачем п.п.«д»п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: виходячи з вищенаведеного ТОВ «ВІТ», в порушення п.п. «д»п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) та п.18 «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 із змінами, внесеними наказом ДПА України від 30.06.05 р. № 244 було завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 7 665 516,54 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень –рішень у зв’язку з наступним.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), п.п. 7.4.5. Закону № 168.

Враховуючи вищенаведене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, який передбачений Законом № 168, суми податку з доданої вартості за податковими накладними, які отримані із запізненням, включаються до податкового періоду того звітного періоду, в якому фактично отримані такі податкові накладні.

Згідно абзацу другого п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону №168 такими документами є податкові накладні, митні декларації (інші подібні документи згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (далі –«Порядок № 237») за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п.2.3.2. Порядку № 237 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів (п.п. 2.3.4. Порядку № 237).

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки Позивач надав Відповідачу всі податкові накладі в розрізі контрагентів та податкових періодів відповідно до реєстру, що був наданий Відповідачем платнику податків для проведення позапланової документальної виїзної перевірки Позивача з питання правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 р. від 19.10.2009 р. № 9001469403, за жовтень 2009 р. від 19.11.2009 р.№ 9001945384, за листопад 2009 р. від 18.12.2009 р. № 9002286539, за грудень 2009 р. від 20.01.2010 р. № 13275, за січень 2010 р. від 22.02.2010 р. № 9000435751, за лютий 2010 р. № 9000762795 від 22.03.2010 р.

Таким чином, суд вважає, що твердження Відповідача в податковому повідомленні-рішенні про порушення Позивачем п.п. 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не відповідає дійсності, є хибним.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В цьому підпункті йдеться річ саме про право платника податку подати скаргу, а не про його обов’язок, тому твердження з боку податкового органу в податковому повідомленні-рішенні та акті перевірки про порушення Позивачем цього положення закону є також хибним, що не може ґрунтуватися на вимогах Закону № 168, адже акт перевірки не містить жодного обґрунтування порушення позивачем пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168.

Згідно із п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III (далі –«Закон № 2181») за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов’язань, а також повернення надмірно сплачених та відшкодованих податків та зборів (обов’язкових платежів).

Оскільки, відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, до неї також застосовуються прийнятні норми ст. 15 Закону № 2181. Таким чином, суд приходить до висновку, що це стосується в обов’язковому порядку формування платником податку податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що висновок Відповідача у податковому повідомленні-рішенні від 10 серпня 2010 р. № 0001131540/0 про порушення Позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2. та 7.4.5. п. 7.4. ст. Закону № 168, також ґрунтується на положеннях акту перевірки щодо ненадання в ході перевірки Позивачем жодних документів, які б підтверджували факт отримання перелічених у додатку № 1 до акту перевірки податкових накладних за вересень 2009 року –грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року.

З даним висновком суд не погоджується з наступних міркувань.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону № 168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами Позивача у попередніх звітних періодах згідно Додатку №1 до акту перевірки та фактично отримані Позивачем у відповідних податкових періодах формування податкового кредиту підтверджується відповідними записами у книзі реєстрації отриманих податкових накладних Позивача. За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст.7 Закону № 168 датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних підприємством без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Висновок Відповідача у податковому повідомленні-рішенні про порушення Позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168, також ґрунтується на положеннях акту перевірки щодо формування показника рядку 10.1 Декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних, які виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) в іншому, ніж звітний, податкових періодах.

З даним висновком суд не погоджується з наступних міркувань.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону № 168, визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону. Відповідно до Закону №2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації з податку на додану вартість, порядок її заповнення та подання встановлена та регулюється наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(далі –«Порядок № 166»), згідно із яким Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону №168.

Декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку (п.1.3. Порядку № 166).

Відповідно до п. 5.7. Порядку № 166 до розділу II «Податковий кредит»(рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону № 168, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Коригування податкового кредиту відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка (крім рядка 16.5) обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних. У рядку 16.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту (п. 5.8. Порядку № 166).

Відповідно до зазначеного вище, Позивачем щодо податкових накладних, які виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) в іншому, ніж звітний, податкових періодах, був сформований рядок 16.4. Декларації (інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту), а не 10.1., як це було зазначено у акті, тобто Позивач самостійно, відповідно до встановленого порядку здійснив коригування податкового кредиту.

Підпункт 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168 передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168).

Підпунктом 7.2.4 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.8. ст. 9 Закону № 168 реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Згідно п. 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79 для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України: дані з реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його початку дії; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Судом встановлено, що відповідно до даних web-сайту Державної податкової адміністрації України, станом на 02.08.2010 року приватне підприємство «МЕТ-ПРОФІЛЬ»(код за ЄДРПОУ 33387309), приватне підприємство «ОЛІМПУС»(код за ЄДРПОУ 23216926), приватне підприємство «РЕСМЕТ ХОЛДИНГ»(код за ЄДРПОУ 36044440), приватне підприємство «КОНТУР-ПРИМ»(код за ЄДРПОУ 35279701), приватне підприємство «СІМ-СІМ 2009»(код за ЄДРПОУ 36674151) та приватне підприємство «АВАНТ»(код за ЄДРПОУ 32189715) є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Будь-які дані про анулювання свідоцтв про реєстрацію платників податків відсутні. Проти даного факту представник Відповідача не заперечував.

Таким чином, суд робить висновок, що податкові накладні, що були виписані цими підприємствами протягом періоду, що перевірявся Відповідачем у результаті проведення документальної невиїзної перевірки, та стали підставою для формування податкового кредиту Позивача, є дійсними.

Пунктом 6.2. Порядку № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, що відповідно було зроблено Позивачем.

Закон України № 168 не містить положення про недійсність податкової накладної або її оформлення з порушенням закону на підставі відсутності платника податку за місцем його реєстрації.

Відповідачем в ході проведення перевірки та судового засідання не було доведено та не вказано в акті перевірки, з посиланням на відповідні норми закону, що податкові накладні, які стали підставою для отримання Позивачем податкового кредиту, видані не платниками податку на додану вартість.

Доводи щодо безтоварності поставки за договорами поставки, укладеними між його контрагентами, на підставі наведених в акті перевірки податкових накладних чи відсутності у контрагентів статусу платника податку на додану вартість Відповідачем не наведені.

Тому, суд вважає, що твердження Відповідача про порушення Позивачем п.п. «д»п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не відповідає дійсності, є хибним.

Відповідно до п.п. 7.7.5. п.п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно із п.п. «в» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України № 2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п. 1. ст. 11 Закону України № 3813, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема, документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Згідно із актом перевірки саме цей підпункт ст. 11 Закону № 3813 був підставою для проведення документальної невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах Позивача з ПП «МЕТ-ПРОФІЛЬ»(код ЄДРПОУ 33387309), ПП «ОЛІМПУС»(код ЄДРПОУ 23216926), ПП «РЕСМЕТ ХОЛДИНГ»(код ЄДРПОУ 36044440), ПП «СІМ-СІМ 2009»(код ЄДРПОУ 36674151), ПП «КОНТУР-ПРИМ»(код ЄДРПОУ 35279701), ПП «АВАНТ»(код ЄДРПОУ 32189715) за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання. Таким чином, невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів. Усі документи, які чинне податкове законодавство вимагає подавати до органів державної податкової служби, були подані Позивачем у встановленому законом порядку.

Суд погоджується з твердженням представника Позивача, що чинне законодавство не передбачає права органів державної податкової служби вимагати від платників податків додаткові документи для проведення невиїзної перевірки, хоча в акті перевірки Відповідач посилається на листи щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаєморозрахунках Позивача з контрагентами.

Відповідно до пунктів 3.1.наказу ДПА України від 18.04.2008р., № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагенті»всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що Позивачем податкові декларації за квітень-травень 2010 року з податку на додану вартість були своєчасно подані у встановлені законом строки та з моменту спливу граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС пройшло більше ніж 30 днів. Відповідачем грубо порушені вимоги Закону № 168 щодо проведення документальної невиїзної перевірки з податку на додану вартість.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що у звітних періодах, згідно бази АІС «Податки»контрагенти Позивача не здали до ДПІ за місцем своєї реєстрації відповідні Декларації з ПДВ та не сплатили до бюджету суму податкових зобов’язань з ПДВ у загальному розмірі 7 665 516,54 грн. Так як податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України № 168), а в даному випадку податкові зобов’язання за квітень-червень 2010р. у ПП «МЕТ-ПРОФІЛЬ»(код ЄДРПОУ 33387309), ПП «ОЛІМПУС»(код ЄДРПОУ 23216926), ПП «РЕСМЕТ ХОЛДИНГ»(код ЄДРПОУ 36044440), ПП «КОНТУР-ПРИМ»(код ЄДРПОУ 35279701), ПП «АВАНТ»(код ЄДРПОУ 32189715) по контрагенту ТОВ «ВІТ»відсутні, то у ПП «МЕТ-ПРОФІЛЬ»(код ЄДРПОУ 33387309), ПП «ОЛІМПУС»(код ЄДРПОУ 23216926), ПП «РЕСМЕТ ХОЛДИНГ»(код ЄДРПОУ 36044440), ПП «КОНТУР-ПРИМ»(код ЄДРПОУ 35279701), ПП «АВАНТ»(код ЄДРПОУ 32189715) у них не було підстав надавати податкові накладні Позивачу.

Дане твердження, на думку суду є хибним, та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.08.2010 року та Витягів з офіційного web-сайту Державної податкової адміністрації України станом на 02.08.2010 року щодо інформації про платників податку на додану вартість контрагенти Позивача на час здійснення господарських операцій з ним були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тобто статус платника податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV, встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування».

Суд проаналізувавши, чинне законодавство приходить до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій до Позивача, не встановлено при проведені перевірки та не доведено суду безтоварності господарських операцій Позивача у перевіряємий період, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч. 2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 10.08.2010р. № 0001131540/0 та від 25.05.2010р. № 0000631540/0- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 10.08.2010р. № 0001131540/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 25.05.2010р. № 0000631540/0.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27.09.2010р.

Суддя С.О. Cтефанов

27 вересня 2010 року