Рішення № 114530286, справа № 331/3281/23

Дата ухвалення

17 жовтня 2023 р.

Суд

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Форма судочинства

Адміністративне

Категорія

дорожнього руху

Інстанція

Перша

Регіон

Запорізька область

Суддя

Яцун О. О.

Надійшло до реєстру

31 жовтня 2023 р.

Оприлюднено

1 листопада 2023 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

17.10.2023 Справа № 331/3281/23

Провадження № 2-а/331/27/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Крамаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізької області лейтенанта поліції Черненка Іллі Романовича, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізької області лейтенанта поліції Черненка І.Р., Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування поданого адміністративного позову ОСОБА_1 вказує, що 17 травня 2023 року інспектором Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізької області лейтенантом поліції Черненком І.Р. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 625324 від 17 травня 2023 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач вказує у позові, що 17 травня 2023 року о 16 годині 53 хвилини він рухався по трасі автодороги Н-15 (Запоріжжя - Донецьк) на автомобілі ГАЗ-32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Автомобіль є загальним вантажопасажирським - «В». 27 лютого 2023 року вказаний автомобіль пройшов поточний технічний огляд на предмет його відповідності Правилам дорожнього руху України і визнаний придатним до експлуатації (протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01206-00074-23 від 27.02.2023 року). Рухаючись по трасі Донецьке шосе, в районі будівлі № 25-Б, позивач був зупинений інспектором ПОГ СВГ ВП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Черненком І.Р., який пред`явив йому звинувачення у порушенні ним ст. 121 КУпАП, у зв`язку з керуванням транспортним засобом, що має сліди переобладнання з порушенням вимог стандартів (а саме, у зв`язку із демонтажем заднього ряду пасажирських сидінь). Між тим, на його думку, інспектор Черненко І.Р. безпідставно зупинив автомобіль під його керуванням, оскільки жодних вимог ПДР України він не порушував. Його зупинку інспектор пояснив тим, що необхідно перевірити документи на автомобіль. Після надання інспектору документів, останній повідомив йому, що він нібито рухався на незаконно переобладнаному автомобілі, оскільки у нього в кабіні автомобіля демонтовано задній ряд пасажирських крісел без відповідного дозволу (чим порушено п.31.3.а ПДР України). Він же, в свою чергу, заперечив факт переобладнання автомобіля, зазначивши що автомобіль є загальним вантажопасажирським - «В» та пройшов поточний технічний огляд на предмет його відповідності транспортного засобу (№ 01206-00074-23 від 27.02.2023 року). Його заперечення інспектор не прийняв до уваги, звинувативши позивача у самовільному переобладнанні автомобіля. Між тим, огляд автомобіля інспектором не проводився, фотографування переобладнаного автомобіля не здійснювалося, акт про фіксацію переобладнання автомобіля не складався. Огляд автомобіля та розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектор проводив без відеофіксації нагрудною камерою (яка є опломбованою та сертифікованою), натомість зйомка проводилася на мобільний телефон невідомої йому особи (напарника інспектора), що порушує встановлену процедуру фіксації правопорушення та проведення розгляду адміністративного правопорушення. А отже, позивач вважає, що за таких обставин оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не може бути визнана законною, оскільки з боку відповідача не надано доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення, а порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме, не виконання вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи в цій частині, які мають значення для правильного її вирішення, є істотними, і які порушують законні права та інтереси позивача. Виходячи з вищенаведеного, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії БАБ № 625324 від 17.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп., а також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 травня 2023 року вищевказаний адміністративний позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с.24).

21 червня 2023 року від уповноваженої особи Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Трішиної А.М. до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 625324 від 17.05.2023 року винесена інспектором Запорізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізької області лейтенантом поліції Черненко І.Р., зважаючи на те, що 17 травня 2023 року о 16 годині 43 хвилини, на автодорозі «Запоріжжя-Донецьк», позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ-32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого інспектором поліції було візуально було виявлено відсутність пасажирських сидінь (зроблене переобладнання). Водієм ОСОБА_1 були надані наступні документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Відповідно з цим документом транспортний засіб повинен мати пасажирські сидіння у кількості шести штук, чого на момент перевірки та огляду поліцейським ОСОБА_3 виявлено не було. Пунктом 32.2 б) ПДР України передбачено, що переобладнання транспортних засобів обов`язково узгоджується з територіальним органами з надання сервісних послуг МВС. Виявлений поліцейським факт є грубим порушенням Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, згідно із законодавством, забороняється експлуатація транспортних засобів у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог, стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Вищевказаний автомобіль був зупинений поліцейським Черненко І.Р. виключно на підставі даної статті та в межах і спосіб, визначений Конституцією та Законами України. Відповідач вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, Інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Відповідача наголошує, що стягнення, передбачене ч. 1 ст. 121 КупАП, накладено інспектором Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Черненком І.Р. у межах наданих йому повноважень і лише під час виконання службових обов`язків та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серії БАБ № 625324 від 17.05.2023 року. Щодо недоведеності твердження позивача про відсутність доказів порушення Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення відповідач звертає увагу на те, що доказом вини позивача ОСОБА_1 в порушенні ПДР України – є керування останнім транспортним засобом ГАЗ-3213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі здійсненим переобладнанням салону транспортного засобу, а саме: відсутності пасажирських сидінь у салоні є відеозапис, здійснений інспектором ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Черненком І.Р. на службову бодікамеру № DSJ № DSJ 004361091786 зроблено відеозапис № DSJ 00000000 000000 від 17.05.2023 року (час запису 16:43:03), на якому саме й зафіксоване вчинене позивачем адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, відповідач вважає, що позовні вимоги щодо витрат на професійну правову допомогу не підлягають задоволенню з наступних підстав. Процесуальні кодекси вказують, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має бути наданий договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку /квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). З опрацювання фінансового документу, а саме: копія розрахункової квитанції серії СЖТІ № 000 001 від 19.05.2023 року можливо зробити висновок, що він вказує прибутки адвоката, а не витрати позивача, які мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку платіжним дорученням. Однак, позивачем не надано доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу. Відтак, адвокат позивача не може сам виписувати квитанцію чи касовий прибутковий ордер про отримання коштів. Відтак, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодування таких витрат. Представник відповідача вважає, що оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то витрати на професійну правничу допомогу є похідними та не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.33-45).

21 червня 2023 року від відповідача поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадою відділу превенції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Черненка І.Р. до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вказує, що 17 травня 2023 року під час несення служби на автодорозі Запоріжжя - Донецьк (25 кілометр), на блок посту ним було помічено транспортний засіб ГАЗ-32213», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час візуального спостереження за транспортним засобом, а також з огляду на те, що транспортний засіб рухався повільно, він побачив, що в транспортному засобі було зроблено переобладнання, а саме, у транспортному засобі були відсутні пасажирські сидіння. Це в свою чергу є порушенням Правил дорожнього руху України, відповідно до яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. На підставі цього, вищевказаний транспортний засіб було зупинено. За кермом зупиненого транспортного засобу ГАЗ-32213 перебував позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування з позивачем, останній надав йому для перевірки документи (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ), відповідно до якого було встановлено, що транспортний засіб належить ОСОБА_2 , а також було встановлено, що транспортний засіб за документами повинен мати 6 (шість) місць для сидіння, яких фактично не було у транспортному засобі. Водій ОСОБА_1 під час розмови повідомив, що часто їздить в Донецькому напрямку та возить різні вантажі, і щоб не заважали пасажирські сидіння розміщувати у транспортному засобі для подальшого транспортування, позивач їх зняв. Не бажаючи чути його аргументи про вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, позивач почав з ним сперечатися. Стверджує, що звертаючись до позивача, який був за кермом транспортного засобу, він представився, запропонував надати документи, при цьому проінформував позивача про вчинене ним порушення ПДР України. У подальшому він здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачеві права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, виніс постанову серії БАБ № 625324 від 17.05.2023 року за ч. 1 ст. 121 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу. Зазначає, що діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, постанова винесена з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування, тому у даному випадку не має підстав у задоволенні позову ОСОБА_1 . На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення під час спілкування з останнім здійснювалась відповідна відео фіксація. Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3200 грн., він вважає, що ця сума є необґрунтованою та вочевидь завищеною. Вважає, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3200 грн. повинна також бути залишена судом без задоволення. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.46-53).

29 червня 2023 року у відповідь на відзиви відповідачів позивач ОСОБА_1 подав до суду свої письмові пояснення щодо наведених відповідачами у відзивах запереченнях та мотиви їх відхилення (а.с.54-57).

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Коновалов В.М., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1141775 від 25.09.2023 року (а.с.85-86), у судове засідання 17.10.2023 року не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час і місце проведення судового засідання (а.с.88-91). При цьому, представник позивача надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача (а.с.84).

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Трішина А.М. у судове засідання 17.10.2023 року не з`явилася, надавши до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.81).

Відповідач поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадою відділу превенції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції Черненко І.Р. у судове засідання 17.10.2023 року також не з`явився, надавши до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.83).

Враховуючи неявку сторін в судове засідання та обмежені строки розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 286 КУпАП, у відповідності до ст. 205 КАС України, справу розглянуто за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 625324 від 17 травня 2023 року, складеної поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадою відділу превенції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Черненком Іллею Романовичем, 17.05.2023 року о 16 годині 43 хвилини на автодорозі Запоріжжя-Донецьк, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ-32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого переобладнання з порушенням вимог, стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме кількість сидінь не відповідала свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу, були відсутні шість пасажирських місць, чим порушив п.31.3а ПДР України. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 625324 від 17.05.2023 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.8).

У судовому засіданні 25 вересня 2023 року судом було досліджено диск DVD-R з відеозаписом правопорушення, який був долучений представником Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до відзиву на адміністративний позов. Дослідивши відеозапис, судом було встановлено, що на даному відеозаписі зафіксовано, як дійсно в автомобілі, яким керує позивач ОСОБА_1 демонтовані задні пасажирські сидіння.

Позивачем оспорюється правомірність дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та правомірність постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, з огляду на порушення відповідачем вимог закону щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та процедури її розгляду, незабезпечення його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 268 КУпАП.

Позивач вказує серед іншого на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення його не було ознайомлено з правами, визначеними статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, позбавлено права на захист, безпідставно відмовлено в ознайомленні з доказами по справі, а також на відсутність з його боку порушення Правил дорожнього руху.

З приводу переобладнання транспортного засобу позивач вказує, що тимчасове зняття пасажирських сидінь не є переобладнанням транспортного засобу.

Частиною першою ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зі змісту ст. 288 КУпАП, ст.ст. 19, 20 КАС України слідує, що рішення, дія чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо протиправності дій відповідача та оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення встановлений розділом IV КУпАП. Положеннями КУпАП визначено органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, порядок їх розгляду.

Пунктами 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено склад адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає, в тому числі, керуванні водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Правилами дорожнього руху у п.п. 31.1 та 31.3 передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд знаходить позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та скасування оскаржуваної постанови обґрунтованими.

Порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про допущення яких відповідачем стверджує позивач, зокрема, не виконання вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, а саме, в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, визнаються судом істотними, які порушують законні права та інтереси позивача.

Згідно правил установлених ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що під час перевірки проведеної відповідачем на місці зупинки позивача було виявлено відсутність у його автомобілі шести пасажирських сидінь.

На підставі зазначених обставин відповідач зробив висновок про здійснення позивачем переобладнання свого транспортного засобу з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

З таким висновком відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до змісту п.п. 2, 3 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» № 1166 від 22.12.2010 року, конструкція колісного засобу повинна відповідати ідентифікаційним даним, визначеним на дату його реєстрації (з урахуванням змін), зокрема, згідно з документами щодо переобладнання колісного засобу.

Згідно пункту 1.10 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 521 від 17.08.2012 року (із змінами), переобладнання - зміни типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції КТЗ, що перебувають в експлуатації, які порушують чи можуть порушити відповідність цього КТЗ вимогам нормативних документів щодо безпечності конструкції, наприклад, зміни: повної маси та її розподілу по осях; центру мас; типу двигуна, його маси і потужності; колісної бази чи колісної формули; конструкції систем світлової сигналізації, гальмового і рульового керування та трансмісії; зовнішньої поверхні кузова; захисних пристроїв; установки кабіни, кузова чи їхніх деталей; спеціального обладнання і номерних агрегатів тощо, не передбачених нормативно-технічною документацією на такий КТЗ.

Відповідно до частин 1, 4 статті 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Зазначеним Порядком у пункті 33 у якості підстави проведення перереєстрації транспортних засобі визначено, зокрема, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Пунктом 37 цього ж Порядку визначено, що власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті змін в ній.

Згідно пункту 4.6 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11.08.2010 року, під час перереєстрації переобладнаних ТЗ працівниками Центру вносяться корективи до наявних автоматизованих баз даних та проводиться заміна свідоцтва про реєстрацію ТЗ. До графи «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію ТЗ уноситься запис про виконане переобладнання або особливості конструкції.

Таким чином, за змістом вищенаведених норм права встановлені чіткі критерії, відповідно до яких зміни параметрів конструкції транспортного засобу вважаються його переобладнанням та підлягають відображенню у його реєстраційних документах.

Виходячи з вищевикладеного, зняття пасажирських сидінь слід вважати переобладнанням за умови, що це призвело до зміни типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортного засобу, а також за умови, що проведені зміни не відповідають правилам, нормативам і стандартам України та не передбачені нормативно-технічною документацією на такий ТЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого ним рішення в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, зокрема, даних, які б підтверджували, що позивачем здійснено переобладнання автомобіля з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

На відео, яке міститься на DVD-диску, та який долучено до матеріалів справи, зафіксовано, що в автомобілі, яким керує позивач ОСОБА_1 , дійсно демонтовані задні пасажирські сидіння. В той же час, жодних фактів, які б підтверджували переобладнання автомобіля чи зміну параметрів конструкції транспортного засобу, відповідачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Стаття 283 КУпАП зобов`язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до пункту 1) статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП, суд приходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за частиною першою статті 121 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з тим, відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За таких обставин оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не може бути визнана законною, оскільки з боку відповідача на надано доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого ним рішення, а порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про допущення яких відповідачем стверджує позивач, а саме, не виконання вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи в цій частині, які мають значення для правильного її вирішення, визнані судом істотними, які порушують законні права та інтереси позивача.

Відзив відповідача на адміністративний позов, в розумінні ст. 251 КУпАП, не є доказом, що підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, постанова, яка складена поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадою відділу превенції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Черненком І.Р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, які пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3200 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір про надання правової допомоги № 1/5 від 17.05.2023 року; акт наданих послуг до Договору № 1/5 від 19.05.2023 року; квитанція № 000 001 від 19.05.2023 року на суму 3200 грн. (а.с.75-78).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, надані стороною позивача письмові докази, та приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо розміру таких витрат, суд вважає, що вказані витрати, які понесенні позивачем ОСОБА_1 , є неспівмірними із складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь позивача витрати, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. (а.с.22), який також підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь позивача ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 121, 247, 251, 283, 284, 287, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 286, 293, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до інспектора Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізької області лейтенанта поліції Черненка Іллі Романовича (місцезнаходження: місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 191), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця О. Матросова, будинок № 29, код ЄДРПОУ 40108688) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 625324 від 17 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, складену поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадою відділу превенції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Черненком Іллею Романовичем, та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, закрити на підставі п.1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця О. Матросова, будинок № 29, код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця О. Матросова, будинок № 29, код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Яцун