Постанова № 10065239, справа № 03/83

Дата ухвалення

19 січня 2010 р.

Суд

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Форма судочинства

Господарське

Категорія

Інші розрахунки за продукцію

Інстанція

Апеляційна

Регіон

Київська область

Суддя

Фаловська І.М.

Надійшло до реєстру

25 червня 2010 р.

Оприлюднено

26 червня 2010 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31

Іменем України

П О С Т А Н О В А

19.01.10 р. № 03/83

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),

суддів:

Разіної Т. І

Чорногуза М. Г.

при секретарі судового засідання Цуркан Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Анастасія Т»на рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2009 р.,

у справі № 03/83 (суддя Єфіменко В.В.),

за позовом

приватного підприємства «Анастасія Т», м. Київ,

до

про

приватного підприємства «Торговий дім «Лідер Плюс», м. Черкаси,

стягнення 144 220,16 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Наливайко Ю.О. –представник за дов. б/н від 10.09.2009 р.;

від відповідача: не з’явились

в с т а н о в и в :

До господарського суду Черкаської області звернулося приватне підприємство «Анастасія Т»з позовною заявою до приватного підприємства «Торговий дім «Лідер Плюс»про стягнення 144 220, 16 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.02.2009 р. в позові приватного підприємства «Анастасія Т»до приватного підприємства «Торговий дім «Лідер Плюс»про стягнення 144 220, 16 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, приватне підприємство «Анастасія Т»звернулося з апеляційною скаргою № 02/3 від 02.03.2009 р. (вх. суду № 2-04/3/156/624 від 11.03.2009 р.), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.04.2009 р. за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. та від 02.06.2009 р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. продовжено строк апеляційного провадження в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. у справі № 03/83 була призначена судова бухгалтерська експертиза, проведення експертизи доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. поновлено провадження у справі у зв’язку з поверненням матеріалів справи № 03/83 до апеляційного суду та призначено розгляд апеляційної скарги на 01.12.2009 р.

Сторонами подано заяву про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.01.2010 р. у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребувати докази.

Представник позивача до загального відділу суду надав пояснення на висновок експерта № 36 від 15.01.2010 р. (вх. суду № 2-05/128/н від 18.01.2010 р.) та заяву щодо уточнення позовних вимог № 37 від 15.01.2010 р. (вх. суду № 2-05/129/н від 18.01.2010 р.).

Відповідач вдруге не направив в судове засідання уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомив, не виконав вимоги ухвали суду.

Колегія апеляційного господарського суду винесла на обговорення питання розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача. Представник позивача вважає за можливе розгляд справи без участі представника приватного підприємства «Торговий дім «Лідер Плюс». Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду вирішила, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники процесу були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Анастасія Т»та ПП «Торговий дім «Лідер Плюс»було укладено договір поставки б/н від 17.07.2006 р. (а.с. 4-7). Відповідно до умов вказаного договору, а саме:

· п.п. 1.1., 1.2. постачальник (позивач) зобов’язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами даного договору. Товаром вважається товар, вказаний у специфікації постачальника;

· п.п. 2.2., 2.9. поставка товару постачальником покупцю здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов’язання по поставці в момент підписання уповноваженим представником покупця товарних накладних;

· п.п. 3.1., 3.3. передача (здавання –приймання) товару здійснюється згідно товарної накладної постачальника. Перехід права власності та всіх ризиків на товар здійснюється в момент отримання покупцем товару і підписання товарних накладних. Постачальник передає покупцю одночасно з передачею товару товарні та податкові накладні, а також документи, що посвідчують якість, комплектність та відповідність товару вимогам чинного законодавства України;

· п. 4.3. покупець зобов’язаний розрахуватися за придбаний товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару;

· п. 11.2. строк дії договору автоматично продовжується на кожний рік у разі, якщо жодна із сторін не сповістить іншу сторону у письмові формі про свій намір змінити або призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору.

Жодна із сторін не виявила намір щодо припинення або внесення змін до договору.

Матеріалами справи встановлено, що ПП «Анастасія Т»були виписані видаткові накладні на поставку товарів ПП «Торговий дім «Лідер Плюс»на загальну суму 145 022, 39 грн. (а.с. 8, 10-19), а саме:

- № А-14537 від 28.07.2008 на суму 30 360, 57 грн.;

- № А-16905 від 31.07.2008 на суму 106, 80 грн.;

- № А-15157 від 11.08.2008 на суму 20 296, 53 грн.;

- № А-15815 від 01.09.2008 на суму 290, 57 грн.;

- № А-15811 від 01.09.2008 на суму 13 999, 52 грн.;

- № А-15998 від 08.09.2008 на суму 12 731, 47 грн.;

- № А-16251 від 15.09.2008 на суму 26 821, 63 грн.;

- № А-16488 від 22.01.2008 на суму 16 580, 40 грн.;

- № А-16725 від 29.09.2008 на суму 13 719, 28 грн.;

- № А-17020 від 06.10.2008 на суму 10 115, 62 грн.

Таким чином, згідно умов договору поставки від 17.07.2006 р. поставка товару була здійснена у відповідності до товарних накладних постачальника та вважається виконаною.

Відповідачем належними доказами не був спростований факт отримання товару.

Для виявлення наявності чи відсутності заборгованості у відповідача та з метою вірного вирішення спору по суті, судовою колегією була призначена судово –бухгалтерська експертиза у даній справі.

Як встановлено у висновку № 705-Б судово –економічної експертизи від 31.08.2009 р. в матеріалах справи містяться податкові накладні виписані продавцем ПП «Анастасія Т»покупцю ПП «Торговий дім «Лідер Плюс», а саме:

податкова накладна № 5696 від 28.07.2008 р. на суму 30 360, 57грн.;

податкова накладна № 8027 від 31.07.2008 р. на суму 106, 80грн.;

податкова накладна № 6362 від 11.08.2008 р. на суму 20 296, 53грн.;

податкова накладна № 6952 від 01.09.2008 р. на суму 290, 57грн.;

податкова накладна № 6951 від 01.09.2008 р. на суму 13 999, 52грн.;

податкова накладна № 7171 від 08.09.2008 р. на суму 12 731, 47грн.;

податкова накладна № 7397 від 15.09.2008 р. на суму 26 821, 63грн.;

податкова накладна № 7641 від 22.09.2008 р. на суму 16 580, 40грн.;

податкова накладна № 7863 від 29.09.2008 р. на суму 13 719, 28грн.;

податкова накладна № 8139 від 06.10.2008 р. на суму 10 115, 62грн.

Податкові накладні виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1., 7.2., 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується висновком судово –економічної експертизи, загальна вартість товарів переданих відповідачу складає 145 022, 39 грн.

На виконання умов договору ПП «Торговий дім «Лідер Плюс»частково розрахувався з позивачем на загальну суму 13 500, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.11.2008р. на суму 1 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 13.11.2008р. на суму 1 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 14.11.2008р. на суму 1 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 20.11.2008р. на суму 1 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 05.12.2008р. на суму 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 10.12.2008р. на суму 1 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 24.12.2008р. на суму 500,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 12.01.2009р. на суму 1 000,0грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 14.01.2008р. на суму 1 000,0 грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 29.01.2009р. на суму 1 500,0 грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р.; від 23.02.2009р. на суму 1 500,0 грн. за рибну продукцію згідно накл. №14537 від 28.07.2008р. (а.с. 91-101).

Отже, на час розгляду справи в апеляційній інстанції, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 131 522, 39 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, за своєю природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти госпо дарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо бов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за від сутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у пев них умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд посилався на п. 8.2. договору, згідно якого до передачі спору на розгляд господарського суду сторони зобов’язуються дотримуватися порядку досудового врегулювання спорів, а оскільки позивач не надав суду достовірних доказів дотримання ним порядку досудового врегулювання спору, він фактично був позбавлений конституційного права захищати свої інтереси у суді.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002, положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно – правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановлення порядку досудового врегулювання спорів не може позбавити або обмежити право особи на судовий захист своїх інтересів.

Також, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на відсутність в матеріалах справи довіреностей відповідача на отримання товару, наявність яких обов’язкова для видачі продавцем товарно –матеріальних цінностей.

Проте, колегія суду не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 довіреність не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, який підтверджує факт господарської операції з передачі товару, а фіксує факт одержання уповноваженою особою визначений перелік та кількість цінностей.

Між тим, місцевим господарським судом встановлено наявність в матеріалах справи довіреності представника відповідача серії ЯПЗ № 377556 від 28.07.2008 р. на одержання товарно –матеріальних цінностей на ім’я Рибалки В.В. (а.с. 9).

За вищевказаною довіреністю представник відповідача Рибалка В.В. отримав 28.07.2008 р. у позивача товар на суму 30 360, 57 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-14537 від 28.07.2008 р. (а.с. 8, 10).

Отже, матеріали справи містять беззаречені докази отримання відповідачем товару на суму 30 360, 57 грн., які були встановлені місцевим судом, проте безпідставно не стягнені на користь позивача.

Однак, за відсутності всіх довіреностей, матеріали справи у їх сукупності свідчать про наявність інших доказів, які підтверджують отримання товару.

Так, як вбачається з листа директора ПП «Торговий дім «Лідер Плюс», відповідач взагалі не заперечує факт отримання товару та визнає за собою заборгованість, яка виникла в процесі співпраці з ПП «Анастасія Т»(а.с. 30).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що у разі виявлення недостачі товару при його прийомі, представники сторін складають акт розбіжностей до товарно –транспортним документам та завіряють дані зміни своїми підписами. На товарних накладних постачальник ставить підпис та ПІП особи, яка приймала товар та робиться надпис «з актом розбіжностей».

Проте, матеріали справи не містять вищевказаних актів, які б свідчили про факт недостачі товару.

В свою чергу, відповідач недобросовісно віднісся до розгляду справи, не надав до експертної установи витребувані документи, після проведення експертизи не з’являвся в судове засідання, а отже не спростував отримання ним товару в повному обсязі.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав своє зобов’язання, не сплатив позивачу кошти за поставлений товар в установлений договором строк, вимога позивача про стягнення із відповідача боргу у сумі 131 522, 39 грн. є законною і обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, як вбачається з заяви щодо уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути пеню у сумі 2 714, 19 грн.

Як вбачається з заяви щодо уточнення позовних вимог, позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні витрати по всім накладним, окрім видаткової накладної А 14537 від 28.07.2008 р. на суму 30 360, 57 грн. Таким чином, пеня, 3% річних та інфляційні витрати нараховуються на суму 114 661, 82 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку суду здійсненого за допомогою ІАЦ «ЛІГА»сума пені за період з 06.11.2008 р. по 11.12.2008 р. складає 2 706, 77 грн.

Оскільки розрахунок суми пені позивача становить 2 714, 19 грн., що перевищує розрахунок суду, стягненню підлягає 2 706, 77 грн. пені.

Також, позивач просив стягнути 339, 27 грн. 3% річних та 1 261, 28 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції з весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 339, 27 грн. 3% річних вірна та підлягає задоволенню.

Згідно розрахунку суду здійсненого за допомогою ІАЦ «ЛІГА»розмір інфляційних витрат за період з 06.11.2008 р. по 11.12.2008 р. складає 1 719, 93 грн.

Проте, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, в даному випадку задоволенню підлягає інфляційні витрати у сумі 1 261, 28 грн.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом не відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства «Анастасія Т»підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2009 р. у справі № 03/83 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 79, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Анастасія Т»у справі № 03/83 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2009 р. у справі № 03/83 скасувати з прийняттям нового рішення.

3. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Лідер Плюс»(18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 352, код ЄДРПОУ 34503291) на користь приватного підприємства «Анастасія Т»(03151, м. Київ, вул.. Волинська, 60, кім. 252, код ЄДРПОУ 30404955) 131 522, 39 грн. основного боргу, 2 706, 77 грн. пені, 339, 27 грн. 3% річних, 1 261, 28 грн. інфляційних збитків, 1 358, 30 грн. витрат на сплату державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 679, 15 грн. витрати на сплату державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

4. В решті позову відмовити.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя: Фаловська І.М.

Судді:

Разіна Т. І

Чорногуз М. Г.

Дата відправки